Розділ 26 (Автор). У сутінковому місті

Зейлон Тейган з’явився з порталу в сутінковому місті. Ціль була чіткою — знайти Астелію. І вона була поруч — він це відчував. Удача чи збіг — але вже за першим кутом натрапив на пропажу, що брела вузькою безлюдною вуличкою з міцно зв'язаними руками та сумними очима, в яких читалося безпорадне роздратування.

Чоловік зупинився, склав руки на грудях і вирішив не поспішати. Це не було питанням обережності. Ні, скоріше... це була дивна цікавість. Він завжди мав слабкість до незвичайних проявів характеру. Цікавість штовхала його чекати, спостерігати, аналізувати.

Бігла полонянка, раз по раз смикаючи руками, намагалась розв'язатися; втім вузли були затягнуті занадто туго. 

— Чорт лисий, і нащо мені це все? Сиділа б зараз у своєму офісі, пила б свою кавусю, отримувала б свою мінімалку та й не жалілась... — тяжко зітхнула. Зейлон не дуже зрозумів, про що йдеться, але уважно вслухався. Вона озирнулася на всі боки і продовжила бурмотіти під ніс: — Хто ж знав, що доля таке лай... Ех, загалом, обставини якось не складаються...

Місто мовчало: ні душі, лише безмовність сірого каміння та гніт туману, що повис над головою. Однак її увагу привернув старий іржавий гак, що самотньо стирчав зі стіни неподалік. Зосереджено глянувши на нього, вона підійшла ближче, обережно присіла й, скрутившись, почала терти мотузки за спиною об грубий метал.

Спостерігаючи за цими рухами з відстані, чоловік не втримався від ледь помітної усмішки. Не міг не оцінити її винахідливість: адже деякі просто сидять і плачуть. А її відчай... він мав у собі щось живе.

— Давай, мала, ти зможеш, — тихо підбадьорив і сам здивувався своїй реакції.

Та раптом принцеса застигла.

З-за рогу виплили темні постаті в ритуальних шатах, обличчя яких ховалися під каптурами. Вони зупинилися за кілька метрів від неї. Шелест їхніх кроків вщух, залишивши лише ледве чутний шепіт.

— Тенгелії, — Зейлон зітхнув та стиснув щелепи. Гіркий сумнів закрався в його свідомість: "Невже ти справді пов'язана з ними?". Чомусь йому не хотілося, щоб це виявилося правдою. Але коли принцеса, бліда, як недоторкане полотно, раптово відсахнулася, із полегшенням зрозумів: "Вона їх боїться". Жерці, немов відчувши цей страх, одним поривом кинулися вперед.

— Та не вас я, чортів, кликала! — з відчаєм дівчина кинулася бігти, лаючись на чому світ стоїть. — Божевільний світ!

Зейлон, побачивши, що Астелія попрямувала в протилежний від нього бік, побіг за нею, не спускаючи очей з темних фігур, що мчали слідом.

Якщо його розрахунки правильні, то десь за хвилину вона знайде або нову проблему, або заведе себе в глухий кут. Звісно, принцеса вибрала друге: різко зупинилася і завернула за будівлю, ось тільки там вже чекали інші тенгелії. Паніка штовхнула її до найближчих дверей, за якими опинився тупик; холодні стіни ніби стискалися навколо. Дівчина, не витримавши, притиснулася до однієї з них і, тремтячи, зажмурила очі.

— О, як несподівано, — скептично бурмочучи, Зейлон рішуче з’явився у дверному отворі, однак завмер. Погляд ковзнув по переляканому дівочому обличчю, і раптом усередині щось перевернулося. Перед ним була не кривава спадкоємиця Галлеї, а маленьке злякане звірятко, загнане одними з монстрів цього мерзенного світу. "Яка ж ти... безпорадна" — видихнув у своїх думках. Усвідомлення прийшло миттєво: чоловікові не хотілося бачити її сльози, і ще менше — її біль.

Жрець смерті ступив уперед, простягаючи руку. Здавалося, що він от-от поглине її в темряву.

Зейлон вирішив, що досить розваг. У ньому закипіла лють, темна нищівна лють. Його роги витяглися, кігті загострилися, а очі спалахнули похмурим полум'ям. Демонічний дим огортав усе, пронизуючи простір різким запахом сірки.

— Я вас попереджав, що у мене сьогодні немає настрою, — кігтиста рука свавільно кинулася вперед, і, уражений нищівним ударом, жрець хриплячи звалився на землю. — Але ні, обов’язково треба було випробувати мою терплячість.

Молодий король у демонічному вигляді повільно наближався, його кроки відлунювали від стін. Астелія, відступивши, хитаючи головою, як людина, яка пожалкувала про всі свої життєві вибори, оперлася на холодну стіну. Її ноги підкосилися, однак він схопив дівоче обличчя закривавленими пальцями, змушуючи дивитися у темряву його очей.

— Що було незрозумілого в попередженні не висовуватись? — глухо спитав, відкриваючи портал. — Негайно увійдеш і залишишся у своїй кімнаті. Зрозуміла?

— Там Сіль з Марет...

— У портал! — одним різким рухом Зейлон розірвав мотузки на дівочих руках і штовхнув принцесу у бік відкритої вирви, що, здавалося, веде до самого пекла.

Згодом вирва закрилася з тихим шипінням, а він різко обернувся і кинувся до першого жерця. Той, не вагаючись, перерізав собі горло, обриваючи будь-який шанс на допит. Інші, мов зграя чорних воронів, кинулися врозтіч. Але другий не встиг далеко втекти: Зейлон спіймав його, та той також завершив життя власною рукою. Лише третій, міцно затиснутий силою мага, не зміг уникнути долі.

Тенгелії діють без емоцій, страх не має влади над ними — втеча для них не є виразом слабкості, а лише способом не видати свого господаря. Проте навіть їхня фанатична вірність безсила перед магією, якою володіє спадкоємець пустельного світу Мойросу.

— Вбивай їх, Зейлоне. Вони не варті життя. Знищуй, палай! — шепіт примарного явища його батька ставав все голоснішим, набираючи сили. Демон зробив глибокий вдих, ніби насолоджуючись вбивством жерців. Все всередині начебто тремтіло від задоволення. — Ти мусиш бути їхнім прокляттям!

Але син у відповідь лише ігнорував. Його вже нудило від цієї знайомої, викривленої посмішки. 

— Ти знаєш, що я хочу, — голос Зейлона був холодним і невблаганним, проникаючи в усі закутки розуму.

Жрець напружено стиснув зуби, але, здавшись під натиском магії, прошипів:

— Я відкрию портал... до мого господаря...

— Дякую, — відповів із хижою посмішкою. Він відпустив жертву, спостерігаючи, як той з неймовірною внутрішньою боротьбою почав формувати портал. З його рук потекли потоки магії, які, мов змії, що кишать, утворили в темряві зелений вир. Жрець упав на коліна, тримаючись за лінії магії, що стрімко слабшали. Згодом його очі стали порожніми.