Розділ 6. Далеко від цього пекла

Світ снів завжди вважався втіленням найпотаємніших бажань і найглибших страхів. І після того, як вийшла з кабінету та все-таки лягла спати – мої сни відчинили двері до власного кошмару.

— Думаєш, я все так залишу, стерва?! Не лізь в мої справи, Яся, бо одного разу тебе знайдуть лише за кілька років, закопаною десь глибоко у лісі! — не можу повірити своїм власним вухам, коли чую слова колишнього від Зейлона. Риси обличчя поступово розчинилися, замість них з'явилися нові. Його очі, його хижа усмішка – все це зводилося до обличчя того, кого колись кохала, але зараз бажала забути.

Я знову стояла перед дверима офісу свого чоловіка, знаючи, що тепер вони приховують найтемніші таємниці його життя. Коханий завжди зберігав свої ділові справи у невіданні від мене, але тепер розуміла чому.

Ні, не хочу більше цього бачити.

Не йди, маленька, це розіб'є тобі серце! Не варто...

Підштовхнувши двері кабінету, ступила всередину і почала оглядатися. І ось я знайшла їх – документи, що свідчили про його злочинні дії. Відмивання грошей, незаконне будівництво, скандальна трагедія з обваленням будівлі – все це було його рук діло.

Легкість спогадів затяглася туманом розчарування. Саме зараз почала осмислювати всі кроки нашого спільного життя, які привели лише до холоду та обману.

За спиною почувся рух. Заглушивши свої панічні реакції, одразу зачинила двері на замок. Чужий голос вказував на те, що хтось мене чує.

— Шеф, там ваша дружина, здається, вона не в настрої, — пробасив голос, пробиваючи стіни мого відчуження.

— Яся, чуєш, давай все обговоримо, а? Не створюй проблем, — ручка безрезультатно смикнулася кілька разів. Розпорядження Андрія не змусило на себе чекати: — От погань! Вибийте двері!

Час закінчився, тому змушена була діяти швидко. Не вагаючись підпалила документи, гроші та все, що тут знайшла.

Знаю, імпульсивні та необдумані дії.

Зі смутком спостерігала, як приміщення пожирається полум'ям. Потім вибралася через вікно та побігла. Побігла не розбираючи дороги, крізь сльози, змушуючи себе не зупинятися, поки не втекла далеко від цього пекла.