Розділ 17 (Автор). Суцільні звіти...

Насилу підвівшись із ліжка, Зейлон попрямував до умивальника, сподіваючись, що холодна вода змиє залишки короткого сну і поверне ясність думок.

По щоках скочувалися холодні краплі, приносячи незначне полегшення. Він підняв голову та глянув у дзеркало. У тьмяному світлі світанку відбивалося обличчя його батька. Темного демона. Монстра. Ненависного виродка. Очі, що горіли пекельним вогнем, ніби пильно вдивлялися у самі глибини душі.

— Ти мчиш через цей ліс з надією піти від тіней свого минулого, — зловісний і глибокий сміх Рахнара розкотисто відбився від стін ванної кімнати, — але тут, серед тіней, ти знаходиш самого себе.

— Обіцяю, я знайду тебе серед цих тіней і згорну твою самовпевнену шию! — Зейлон не витримав: кулак із силою вдарив по склу. Уламки розлетілися на всі боки, залишаючи на руці глибокі порізи. Біль пронизав його, проте він був приємнішим, ніж це потворне обличчя.

Чоловік важко вдихнув, намагаючись заспокоїтись. Кров капала на умивальник, змішуючись із водою. Відображення темного зникло, а його слова продовжували дзвеніти у вухах. Батько попереджав, що втеча марна, але й Зейлон не збирався відступати, навіть якщо це пастка, яка призведе до власної загибелі.

***

Зейлон Тейган роздратовано увірвався до кабінету та з силою зачинив двері. Сині очі вперлися у старовинний портрет попереднього правителя, що з величчю висів на стіні навпроти входу. Від різкого руху руки спалахнуло полум'я, охопивши полотно. Із задоволеною холодною усмішкою він попрямував до столу, ігноруючи тріск.

Почувся стукіт. На порозі з'явився чоловік на ім'я Горт, а його очі широко розплющилися від побаченого.

— М-милостивий король... — почав придворний секретар, тримаючи в руках стос звітів.

Він ковтнув, намагаючись зібратися з духом, але раптово здригнувся, коли полотно за спиною мага розпалося під впливом вогню. І той, стукаючи закривавленим пальцем, дав зрозуміти, щоб поклав звіти на стіл.

Помічник, судячи з обставин, з жалем подумав про теорію ймовірності та більш можливий влучний момент для візиту. Ноги тремтіли з кожним кроком, ніби йшов мостом над прірвою.

— Ваша Величність, е-е-е... ось ці звіти, вони... вони дуже важливі та... наші запаси їжі скорочуються, а податкові доходи зменшуються через збої в логістиці, — горло стискало від страху, коли заїкаючись почав розповідати про поточні події й оновлені звіти.

— Та не трясись ти! — перервав Зейлон з відсутністю інтересу, від чого Горт зблід ще більше. Потім звелів з жестом руки: — Йди.

Зібравши останні сили, секретар вклонився і швидко попрямував до дверей, не обертаючись наостанок.

"Просто чудова картина... Серйозні внутрішні розбіжності між різними магічними товариствами та кланами. Нестача кваліфікованих магів. Логістика у жахливому стані. Податкові надходження мінімальні. На додачу ще й землі королівства поступово поглинаються темними!" — невтішно зробив висновок, прогортавши декілька тек.

Шкіряний стілець рипнув, піддаючись вазі молодого короля, що сидів на ньому з кислим виразом на обличчі. Ці конкретні проблеми є лише малою частиною складнощів.

Розклавши перед собою карти з позначеними містами та торговими маршрутами, він почав аналізувати економічні дані. Звіти про стан сільського господарства та торгові угоди стали важливим джерелом інформації. Він ретельно розглядав кожен показник, шукаючи шляхи поліпшення економічного стану.

Увагу привернула дбайливо написана нотатка на краю одного із документів. Це були записи, на перший погляд, не примітні, але Зейлон одразу помітив чіткість та продуманість у їхньому викладі. Погортавши ще кілька сторінок, прийшло розуміння — це ретельно розроблена та обґрунтована стратегія для розв'язання нагальних проблем із логістикою в королівстві.

— Далекоглядно, — пробурмотів він собі під ніс, відчуваючи, як накочує втома, але й з якимсь натхненням, що в перспективі може звалити розв'язання деяких королівських проблем на чиїсь розумні плечі. — І кому ж належать ці ідеї?

В голові мимоволі виникла дівчина в чорній ритуальній сукні, що старанно хмурила брови за цим самим столом. Так, це безперечно була робота Астелії.

"Але ось що дивно: всі королівські наближені, як один, кажуть, що раніше принцеса ніколи не була причетна до королівських справ" — картинка сформованого образу спадкоємиці з вуст придворних якось не стикувалася зі сприйняттям самого Зейлона.

Двері розчинилися без стуку.

— Ваша Величносте, вибачте! Я прийшов з важливою інформацією, — до кабінету захекавшись ввалився молодий воїн Давус з виглядом, наче щойно пробіг поле бою.

— Кажи, — підняв брови й стиснув губи, відчуваючи, як роздратування заважає його спокою.

— Нещодавно бачили принцесу Астелію на рабському ринку. Вона опинилася у великих неприємностях, — протараторив хлопець, тримаючи в руках червоний папірець з надзвичайними подіями. Додавши: — А ще... ще у нас термінова ситуація в південних провінціях поблизу Мертвого півострова. Виникли напади та повстання, люди вимагають вашої дії.

 Гнів миттєво спалахнув у очах Зейлона.

— Та щоб тебе... — прошипів, встаючи зі свого місця. — Вона одна?

— З двома служницями, — поінформував.

— Навіть не дивуюсь. Давус, бери загін і вирушайте на місце сутички у південні провінції. Попередньо заберіть в арсеналі артефактів каміння телепортації та все необхідне для виконання завдання. Відповідальність тобі. Я буду пізніше.

— Буде зроблено! — підтвердивши свою готовність ствердним жестом, поспішив виконувати доручення.

Подобався магу цей хлопчина, хоч йому всього дев'ятнадцять, але він був кмітливим і виконував доручення завжди на відмінно.

Діставши з кишені маленький камінчик, стиснув його. У кабінеті заіскрився простір, відкриваючи портал. Він ступив у нього, переміщаючись у кімнату дроу.

— Цайране, одягай свої штани. Є проблема, — кинув атрибут одягу та вказав на вихід черговій коханці темного ельфа, і та ойкнула. Лялечка Орія поспішно закуталася в простирадло і вибігла з кімнати, попутно отримавши ляпанець від вухатого маніпулятора.