Розділ 13 (Автор). Інтриги у вбиральні

Приглушено долинали тонкі голоси та сміх. У дзеркалах вбиральні відбивався не тільки холодний класичний інтер'єр, прикрашений квітами, а й порцелянові лички дівчат, що чепурили свої носики. Сьогодні це місце стало несподіваною ареною для інтриг та гострих діалогів. Хоча вбиральні, напевно, головні місця замку, де розгортаються численні драми з жіночою участю.

Сіль і Марет, своєю чергою, не змогли пройти повз подібні висловлювання, коли почули розмову двох молодих жінок із явним наміром виставити принцесу в негативному світлі.

— О це так разюче! Орі, ти бачила ту пляму на сукні принцеси? Така нестерпна! — висловилася у жовтій сукні, приклацуючи й розглядаючи свої зуби у відображенні.

— Ця пляма – відбиток її неспроможності. Що можна сказати про королівську підстилку? Тут використають, згодом ще й темні. Тільки на це й здатна. Та і її служниці теж неповноцінні. Ходять у якомусь ганчір'ї. Аж дивитися гидко, — роздратовано висловила свої думки.

Сіль та Марет обмінялися поглядами.

— Вони не варті уваги, і нам час йти, – тихо промовила Марет.

— Ну ні, точно не сьогодні! — Сіль, що почервоніла від гніву, не витримала і вийшла з-за рогу: — Що за дурість ви несете?

Марет тяжко зітхнула і пішла за подругою. Куди ж її дурненьку кидати?

— А хто це тут вирішив взагалі брати участь у нашій розмові? — пихато поцікавилася одна з красунь.

— А що вам там не подобається, дівчата? — підняла брову Марет і поклала руки на груди.

— Гей, селянко, ти взагалі хто така, щоб так зі мною розмовляти? — насупила брови інша.

— Принцеса – чудова особистість, — вкотре висловилася на захист Сіль. — І ти не маєш права так казати про нас чи принцесу!

— Та ви просто ганьба для двору, служниці, — простягла лялечка, вирівнюючи контур помади пальцем, дивлячись крізь відображення.

— Вам би подивитись на себе у дзеркало, перш ніж критикувати когось ще! — сердито сказала Марет.

— Ляльки бездушні! — ображено висловившись, мила рудоволоса Сіль замахнулася у повітря кулачком і опинилася в епіцентрі невдоволення.

Дівчатам з вбиральні це явно не сподобалося і вони не збиралися поступатися. Одна з них гордо викинула квіти з вази та вилила воду на Сіль із заявою:

— Ось тобі, "гідна" служниця!

— Не думайте, що ви залишитеся безкарними за свої слова та діяння, — прошипіла Марет. Не терплячи приниження своєї подруги, рішуче потягла одну з дівчат за волосся, і та невдало впала на підлогу. Не втримавшись, ще трохи й простягла, отримуючи невластиве для самої себе задоволення.

Скандал привернув сторонню увагу. Цайран стояв у темряві при вході, а очі нестримно втяглися в образ дівчини. Для нього Марет не здавалася простою постільною пліткаркою. Вона була винятковою, і почуття відрізнялися від усього, що він відчував за триста років свого існування. 

Не зважаючи на її скромне соціальне положення, Марет вражала своєю неперевершеною красою. Але здебільшого в її становищі винен сам Цайран... За що зараз його трошки мучила совість. Але зовсім трошки. Якщо вона взагалі була.

Харизма, постава, точена фігурка — все це вбиралось в його сприйняття, викликаючи всередині глибокий захват з бажанням. Вона йому подобалася, дуже подобалася. Обличчя справжньої спадкоємиці, й тільки він про це знав.

Гаразд, не лише він, ще й Астелія, яка дратувала і завжди лізла куди не варто.

— Ви що, зовсім отупіли?! Та мій татусь вас на плаху відправить! — голосно верещала ще не постраждала.

Марет люто-впевнено підійшла до умивальника і взяла мило:

— А зараз я добре промию тобі рота, обіцяю, що зуби будуть світліші за унітаз! А якщо не заткнешся, у мене ще й мачете для твого язика знайдеться.

Дроу дивився, як темне пасмо неохайно випало на її обличчя. Погляд мимоволі перейшов до лінії витонченої шиї, і він ковтнув, уявивши її запах та гладке тіло під своїми руками. Відчув, як серце ритмічно вибивається, немов під впливом магії. "Напевно, вона пахне корицею або темним шоколадом... О, Темний Дух, це якесь наслання!" — спливли думки в його голові.

— Ось це я називаю гідною відповіддю на утиск, — присвиснув, вирішивши втрутитися у конфлікт, проходячи до дівчат у розпал сварки. Так, він безперечно був майстром псувати грандіозні моменти.

Всі від несподіванки завмерли, а Марет завела за спину руку з гіпотетичним предметом тортур і безглуздо поплескала очима, вдаючи, що нічого не відбувається.

"Чарівно" — зворушився, дивлячись на дівчину, але спробував зробити суворе обличчя.

— От встряли, —  ніяково прошепотіла Сіль

— О, шановний лорд Цайране! Ці служниці образили нас! Ми придворні дами, а вони... — побігли, ховаючись за широкою чоловічою спиною, показуючи пальцем на кривдниць.

— Досить цього дитячого чвару! — перервав чоловік. — Ви, пані, станете прибирати стайні. Тому раджу готувати цебра.

Особи в розкішних сукнях єхидно переглянулися з виразом до Марет:

— Як ти там казала про безкарність?

— Це був наказ вам, — перевів гнівний погляд.

Спочатку придворні пані не повірили своїм вухам, але цієї ж хвилини обурилися, стверджуючи:

— Ніколи! Це ганебно!

— Ми тут не для цього! 

— Це не обговорюється. Мій наказ – закон. Я особисто перевірю, як ви його виконуєте. І пам'ятайте, якщо ви не виконаєте його, втратите все – майно та придворний статус. І ніякий татко вже не допоможе, — відрізав, роблячи свою позицію ясною, в кінець з риком додавши: — А тепер геть звідси!

Пані почервоніли та миттю вилетіли.

Цайран оцінювально подивився на Сіль з Марет. Подруги потупилися, чекаючи покарання.

"Так, одяг дійсно бажає бути кращим. Їм варто оновити свій гардероб" — зітхнув про себе. 

Хоча робочий одяг Марет не мав розкішних тканин і дорогих прикрас, проте сама вона була майже як з обкладинки модного журналу.

Він відкрив чорну маленьку вирву, просунув руку в цю магічну кишеню, дістав доволі важкий мішечок та кинув його дівчатам.