5

Максим Соколовський - справжнє ім’я нашої інтернет зірки. До десятого класу він був тихим і непримітним хлопчиною, поки не захопився своїми трюками. На скільки я знаю, він був один у сім'ї і батьки не відказували йому ні в чому. Цей навчальний рік мав бути останнім, нажаль він закінчив його раніше ніж потрібно.

До кінця навчального дня всі ходять самі не свої. Більшість учнів бачили трагедію на телефонах і це я скажу не найкраще враження.

Зазвичай активна і весела Свєта сидить мовчки понурена у свої думки.

-         Я бачила як він падав, - промовляє до мене на останньому уроці. Вона нахиляється до вуха, щоб більше ніхто не почув її слів. – Це жахливе видовище. Спочатку подумала, що це постановка, що він жартує. Та потім він полетів униз. Нелюдський страх був на його обличчі, а в очах приреченість. Здається в останню секунду він зрозумів, що зробив помилку.

Вона схлипує і я стискаю її плече в знак підтримки. Максим сильно їй подобався. На скільки я знаю, вони декілька раз навіть зустрічались. Свєта надіялась на серйозні стосунки, та він здається не дуже нею цікавився.

-         Ця помилка дорого йому коштувала, - роблю висновок.

Свєта дивиться на мене широко розкритими очима, але нічого не відповідає. Вона замовкає і знову занурюється в себе.

Вперше за цілий день я рада, що мій телефон зламався і я не бачила, як помирає знайомий мені хлопець.

Після уроку ми з Андрієм, як завжди, разом ідемо додому. Лише цього разу наші пальці переплетені у міцний замок і ми ніяково мовчимо, ніби незнайомі люди. Я прислухаюсь до нових почуттів, котрі викликає він глибоко у середині. Котик і найкращий друг злились воєдино. Він ніжно стискає мою руку, іде досить близько, щоб я відчувала поколювання по всьому тілу.

-         Це ми винні у тому, що сталось з Максимом, - раптові слова Андрія переривають мої потаємні роздуми.

Я дивуюсь його словам.

-         А ми причому? – шоковано перепитую і округлюю на нього очі.

-         Не ти і я, а в загальному. Усі, хто дивився його відео, - емоційно продовжує він. - Кожного разу, як хтось ставив лайки і вихваляв, штовхали його на нові більш небезпечні витівки.

-         Можливо ти правий. Він шукав похвали і визнання, - задумано роблю висновок. – Напевно він не відчував себе в сім’ї потрібним.

-         Скоріш за все. Якби він відчував любов рідних, то не займався б такими небезпечними речами, - погоджується зі мною Андрій.

Попереду височіє наш будинок. Ми йдемо по знайомому дворі, не помічаючи нікого навколо. Ми продовжуємо обдумувати сьогоднішню подію. Проходимо повз дитячий майданчик, де граються галасливі діти. Оглядаю їх швидким поглядом, дивлюсь чи немає між ними моєї сестри. Мала Настя не часто виходить у двір. Телефон став для неї найближчим другом. У душі з’являється тонка нитка страху. А раптом пройде час, і сестра буде така, як Максим. Замінить справжнє спілкування на віртуальних прихильників, знецінить своє життя заради ще одного лайку.

Від такої думки качаю головою. Потрібно вже щось робити. Може проводити з нею більше часу. Брати на прогулянку і грати різні ігри. Я так мало часу їй виділяла.

Ми заходимо у під’їзд і піднімаємось сходами. Зупиняємось біля дверей моєї квартири і я роз’єдную наші руки. Андрій ніяково переминається з ноги на ногу, йому напевно теж ще незвично у нових стосунках.

-         Може погуляємо, - невпевнено пропонує.

-         З радістю. Але я б хотіла взяти з собою Настю.

Хлопець дивується моїм словам. Він знає, що зазвичай я уникаю спілкування з сестрою.

-         Гаразд, - посміхається і нахиляється ближче, а я затамовую подих. – Тоді я візьму свою Альону.

Він ледь помітно торкається губами моєї щоки, а потім швидко зникає за поворотом сходів. Від поцілунку кидає в жар і я ще деякий час стою на місці, приходячи в себе.