Епілог. Наше маленьке диво.

Світ зупинився в ту мить, коли я почула перший крик. Сльози застилали очі, але серце билося так сильно, ніби хотіло вискочити з грудей.

— Вітаю, синьйора, у вас донечка, — сказала акушерка й обережно поклала мені на руки маленьке створіння.

Я дивилася на неї й не могла повірити. Така крихітна, з темними волоссячком і маленькими пальчиками, які стиснули мій палець. Моє серце розтануло.

— Вона… вона ідеальна, — прошепотіла я.

Габріель стояв поруч, а в його очах я вперше побачила сльози. Він провів пальцями по щічці донечки й нахилився до мене.
— Белла… вона вся наша любов. Наше маленьке диво.

Ми разом сиділи, обіймаючи нашу доньку. Я відчувала, як його сильні руки огортають нас обох, створюючи той самий захист, який він обіцяв від початку.

Він поцілував мене у волосся, потім обережно взяв малечу на руки. Донечка заплющила очі й вмостилася біля його грудей, немов знала, що це її батько.

— Я клянуся, — сказав він, голосом, що тремтів від емоцій, — ніхто й ніколи не зможе скривдити вас. Ти і вона — сенс мого життя.

Я посміхнулася крізь сльози й обійняла його за плечі.

Ми були разом. Ми вистояли всі бурі.
І тепер починався новий розділ — повний світла, сміху й любові.

Наш розділ.

____

Минуло кілька тижнів після народження донечки. Наш дім наповнився новими звуками — тихим плачем, дитячим сміхом і шепотом колискових.

Щоранку я прокидалася від того, як Габріель тримав малечу на руках і тихо говорив до неї італійською, немов розповідав їй історії про світ, у якому вона зростатиме. Його голос ставав ніжним і м’яким, зовсім не схожим на той, яким він керував своєю імперією.

— Бачиш, принцесо, це — твоє королівство, — казав він, коли виходив із нею на балкон, щоб показати море. — І я завжди буду поруч, щоб оберігати тебе й маму.

Я дивилася на них і відчувала, як моє серце наповнюється безмежною любов’ю.

Увечері ми сиділи в саду. Я гойдала донечку в колисці, а Габріель клав голову мені на плече, притримуючи нас обох. Це були хвилини, коли світ навколо ніби переставав існувати.

— Белла, — прошепотів він одного разу, обіймаючи нас, — тепер у мене є все. Ти. Вона. Наше життя. І заради цього я здатен знищити будь-яку темряву.

Я знала, що він говорить щиро. Але головне — вперше ми жили не війною, а любов’ю.

Наше маленьке диво стало початком великого щастя.