"У тенетах мафії "
Розділ 56. Перемир'я на вістрі ножа.
Я йшла вулицею до машини Габріеля, коли раптом відчула, як хтось різко схопив мене за лікоть. Запах чужого одеколону, гарячий подих біля шиї — і я вже опинилася в чорному авто, двері якого зачинилися з глухим стуком.
— Нарешті ми наодинці, Белла, — пролунав знайомий голос. — Стільки часу мріяв про цей момент.
Я обернулася. Переді мною сидів Марко Сальваторе, очі якого світилися темною насолодою від мого страху.
— Ти належиш Габріелю? — він примружився. — Чи, може, ще ні?
Я мовчала, притискаючи руки до живота. Марко помітив цей жест. Його обличчя на мить скам’яніло.
— Ти вагітна, — сказав він тихо, майже здивовано. Потім злість змінилася холодною іронією. — Його дитина, так?
Я кивнула.
Марко довго дивився на мене, а потім відкинувся на спинку сидіння й глухо розсміявся.
— О, Белла... Я міг би використати тебе, аби завдати йому болю. Але я не кривджу вагітних. Навіть у мене є розуміння честі.
Він нахилився ближче, і його голос став крижаним:
— Передай Габріелю, що я готовий укласти перемир’я. Принаймні поки що. У мене свої причини.
Дверцята раптово відчинилися, і мене буквально виштовхнули на узбіччя. Машина рвонула з місця, залишивши після себе запах бензину й клуби пилу.
#3882 в Любовні романи
#611 в Сучасна проза
Відредаговано: 05.09.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
