Розділ 55. Його найбільший скарб.

Я сиділа на терасі вілли, вдивляючись у нічне море. В руках стискала тест, який тепер здавався мені найважливішим символом усього життя. Коли за спиною пролунав знайомий крок, серце затремтіло.

— Белла, — його голос був теплим, але втомленим. — Я бачу, ти чимось схвильована. Що трапилося?

Я обернулася. Габріель стояв так близько, що його очі світилися в темряві. Я відчула, як хвиля страху й радості накриває мене водночас.

— Є дещо, про що ти маєш знати, — прошепотіла я, простягаючи йому тест.

Він узяв його в руки, погляд ковзнув по двох смужках. Спершу він не повірив. Потім його пальці стиснули пластик, а в очах з’явилася щось, чого я ніколи не бачила — не сила, не лють capo, а чиста, нестримна емоція.

— Белла… — його голос зірвався. Він нахилився й торкнувся мого живота, наче боявся, що це ілюзія. — Ти носиш мою дитину?

Я кивнула крізь сльози.
— Так, Габріелю. Ти станеш батьком.

Він різко притиснув мене до себе, обіймаючи так міцно, ніби хотів захистити одразу двох. Його губи знайшли мої, поцілунок був пристрасним і тремтячим водночас.

— Це найбільший подарунок, який я міг отримати від життя, — прошепотів він мені у волосся. — Клянусь, Белла, тепер я зроблю все, щоб ніхто ніколи не торкнувся тебе чи нашої дитини. Ти — моє серце. Ви обоє — моє серце.

І вперше я побачила в ньому не capo мафії. Я побачила чоловіка, який став найщасливішим у світі.