Я вже кілька днів відчувала щось дивне. Спершу думала — це стрес, адже наше життя останнім часом перетворилося на нескінченну боротьбу. Але з кожним днем відчуття ставало сильнішим: у мені щось змінювалося.
Я сиділа у ванній кімнаті, стискаючи в руках маленьку коробочку. Тест на вагітність. Руки тремтіли так, ніби я тримала не пластикову паличку, а зброю, від якої залежить моє майбутнє.
Секунди здавалися вічністю. Я дивилася на маленьке віконце, серце гупало так, що я ледве могла дихати.
І тоді… дві чіткі смужки.
Я закрила обличчя долонями, сльози самі потекли. Це був страх і щастя водночас. Я не знала, як сказати йому. Чи готовий він? Чи зможе він, capo, який живе серед війни й смерті, стати батьком?
Але одне я знала точно: всередині мене зародилося нове життя. Частинка мене і нього. І тепер я була готова боротися не тільки за нас, а й за того маленького, хто скоро прийде в цей світ.
Я поклала руку на живіт і прошепотіла:
— Ти моє диво. Наше диво.