"У тенетах мафії "
Розділ 53. Кулі в темряві.
Ми з Габріелем вийшли у місто. Він хотів подарувати мені спокійний вечір — вечерю у маленькому ресторані з видом на затоку. Атмосфера була майже мирною: сміх за сусідніми столиками, запах вина й морепродуктів, легкий бриз із моря.
Я дивилася на нього й на мить повірила, що ми можемо жити нормально. Що світ із кров’ю та зброєю залишився десь позаду.
Але мир тривав недовго.
Раптом скло розлетілося від кулі. Хтось закричав. У залі здійнялася паніка.
— На підлогу! — Габріель зірвався з місця й притиснув мене до підлоги, накриваючи своїм тілом. Луна пострілів розривала ніч.
Його люди миттєво відреагували: двоє вибігли на вулицю, інші прикривали нас. Я бачила в його очах холодний блиск — він не злякався, він розлютився.
— Це Сальваторе, — прошипів він. — Він хоче показати, що ми не в безпеці ніде.
Через кілька хвилин усе стихло. Нападники втекли, залишивши по собі лише розбиті вікна та запах пороху.
Габріель допоміг мені піднятися, його руки були міцними, але трохи тремтіли від адреналіну.
— Белла, ти зі мною. Завжди. — Він дивився так, ніби клявся перед самим небом. — Я не дозволю йому навіть подих твій зупинити.
Я кивнула, хоча серце билося, як шалене. Я знала: це тільки початок. Сальваторе не просто грав — він уже полював.
#3850 в Любовні романи
#611 в Сучасна проза
Відредаговано: 05.09.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
