"У тенетах мафії "
Розділ 49. Тиха гавань
Після всіх бурь, пострілів і кривавих ночей ми нарешті залишилися сам на сам. Ні війни, ні загроз — лише він і я.
Габріель відвіз мене у віллу за містом, де море було ближче за будь-які голоси й тривоги. Там панувала тиша, яку порушував лише шепіт хвиль.
Ми сиділи на терасі з келихами вина. Він мовчав, просто дивився на мене так, ніби бачив уперше. А я ловила себе на думці, що могла б прожити все життя під цим поглядом.
— Ти знаєш, Белла, — тихо сказав він, — я завжди вважав, що для мене кохання — це слабкість. Щось, чого capo не може собі дозволити. Але ти… ти зробила мене сильнішим.
Я усміхнулася й поклала голову йому на плече.
— А ти зробив мене вільною. Навіть якщо весь світ цього не розуміє.
Море шуміло, а ми були мов у коконі нашої власної реальності. І в ту мить я справді вірила, що темрява залишилася позаду.
#3885 в Любовні романи
#613 в Сучасна проза
Відредаговано: 05.09.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
