"У тенетах мафії "
Розділ 47. Удар по серцю
Я відчувала тривогу ще зранку. Наче повітря навколо стало важчим, мовби сама доля попереджала мене — сьогодні щось трапиться.
Габріель поїхав на зустріч із людьми, залишивши поруч зі мною охорону. Я намагалася відволіктися, але в голові крутилося лише одне: Лоренцо. Він не з тих, хто сидітиме склавши руки.
Мої побоювання підтвердилися надвечір. Дзвінок. Номер невідомий.
— Белла… — голос змусив моє серце завмерти. — Ти ж знаєш, що я не люблю втрачати те, що належить мені.
— Лоренцо… — прошепотіла я, стискаючи телефон.
Він насміхався:
— Передай своєму чоловікові, що війна закінчиться лише тоді, коли він втратить найдорожче. А тепер подивися у вікно.
Я тремтячими руками відсунула штору. І побачила: навпроти, на даху іншого будинку, червоний приціл ковзнув просто по моїх грудях.
— Ні! — вирвалося з мене.
Голос Лоренцо став холодним, мов криця:
— Я можу забрати тебе будь-якої миті. І він це знає.
У ту ж секунду двері розчахнулися — вбіг Габріель, очі спалахували люттю. Він зірвав із моїх рук телефон, глянув у вікно й різко смикнув мене вбік, притиснувши до себе.
— Він пішов занадто далеко, — прошипів він. — Тепер я зроблю так, що він пошкодує, що взагалі народився.
Я вперше бачила в ньому таку неконтрольовану лють. І водночас відчувала, що війна виходить на новий рівень — рівень, де кожна куля може стати останньою.
#3499 в Любовні романи
#548 в Сучасна проза
Відредаговано: 05.09.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
