"У тенетах мафії "
Розділ 46. Відповідь capo.
Лоренцо вдарив першим, але Габріель ніколи не був тим, хто обороняється. Він — той, хто диктує правила.
Наступного дня в Неаполі розлетілася новина: склад Лоренцо в доках згорів дотла. Кажуть, полум’я було видно з іншого берега моря. Хтось шепотів, що в середині було кілька людей, інші — що це попередження. Але я знала: це була відплата.
Я бачила, як він виходив із темряви, з обличчям, яке більше нагадувало маску, ніж живу людину. У його очах не було жалю. Лише холодний розрахунок і жага покарати.
— Це тільки початок, — сказав він, знімаючи рукавички, заляпані попелом і кіптявою. — Він забрав у мене п’ятьох. Я заберу в нього все.
Я не витримала й схопила його за руку.
— Габріелю, якщо ти підеш цим шляхом, ти втратиш себе.
Він нахилився до мене, торкнувшись мого обличчя, але його голос залишався холодним:
— Ізабелло, я capo. У мене немає себе. Є лише місто, сім’я й сила. Ти ще не розумієш, але це єдиний спосіб вижити.
Я здригнулася від цих слів, бо вперше усвідомила: ця війна забере не тільки життя ворогів. Вона забере частину Габріеля.
А Лоренцо… він уже знав, що викликав на себе бурю. І ця буря не зупиниться, доки хтось із них не впаде назавжди.
#3850 в Любовні романи
#611 в Сучасна проза
Відредаговано: 05.09.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
