"У тенетах мафії "
Розділ 45. Перший удар.
Після зустрічі на площі напруга в місті зросла до межі. Люди шепотілися на вулицях, бари й клуби закривалися раніше, ніж зазвичай. Усі знали: дві тіні знову зійшлися, і незабаром проллється кров.
Габріель посилив охорону дому, але я бачила — він не спав ночами. Його погляд був темним, холодним. Він чекав удару.
І Лоренцо не змусив себе чекати.
Увечері, коли ми вечеряли, у дім увірвався один із людей Габріеля, залитий кров’ю. Він упав на коліна.
— Capo… клуб у порту… його підірвали.
Моє серце стиснулося. Габріель зціпив зуби так, що виступили жовна.
— Жертви?
— П’ятеро наших… ще десятеро поранені. Це був він. Його люди залишили знак на стіні…
Знак. Я знала, про що йдеться. Лоренцо завжди залишав свою мітку — чорну лілію, намальовану кров’ю.
Габріель ударив кулаком по столу, кришталь розлетівся на друзки.
— Війну він хоче? Війну отримає.
Я підвелася, намагаючись торкнутися його руки.
— Габріелю, зупинись. Він хоче втягнути тебе в пастку.
Він обернувся до мене, і в його очах я побачила не лише лють, а й біль.
— Він підірвав моїх людей, Ізабелло. Він підірвав моє місто. Як я можу сидіти й чекати?
Я знала: від цього моменту зупинити його неможливо. Гра закінчилася. Почалася війна.
#3862 в Любовні романи
#611 в Сучасна проза
Відредаговано: 05.09.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
