"У тенетах мафії "
Розділ 40. Ранок після.
Світло ранкового сонця м’яко пробивалося крізь важкі штори, наповнюючи кімнату золотавим сяйвом. Я прокинулася від відчуття тепла — сильна рука Габріеля обіймала мене за талію, притискаючи ближче, ніби навіть уві сні він не хотів відпускати.
Я лежала кілька хвилин, слухаючи його рівне дихання, відчуваючи, як його груди піднімаються й опускаються. Це було нове відчуття — безпека. Тепер я була його дружиною. І вперше за довгі роки моє серце не стискалося від страху.
Габріель повільно розплющив очі й усміхнувся куточком вуст.
— Доброго ранку, bella mia.
— Доброго, — відповіла я, торкнувшись його щоки. — Я думала, ти ще спиш.
— Я відчув, що ти ворушишся. Моє тіло завжди реагує на тебе.
Я засміялася тихо, і він ніжно поцілував мене у волосся. Потім його погляд став серйозним, але теплим.
— Ізабелло… від сьогодні ти не просто моя дружина. Ти моє життя. Моя душа. Mio amore.
Ці слова зупинили моє дихання. Я знала, що він небезпечний чоловік, що за його плечима тягнеться кривавий шлях, але в ту мить він був для мене не мафіозі. Він був чоловіком, якого я любила.
Я обійняла його міцніше, ховаючи обличчя на його грудях.
— І ти моє кохання, Габріелю.
Ми залишалися так ще довго, насолоджуючись тишею. Того ранку світ здавався далеким і неважливим. Була лише я, він і наш початок.
#3882 в Любовні романи
#611 в Сучасна проза
Відредаговано: 05.09.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
