Глава 7

О десятій вечора веселощі були в самому розпалі. У деяких гостей обличчя почервоніли від випитого, ніхто вже не звертав ні на кого уваги; перебиваючи один одного, проголошували тости, кричали «Гірко!». Як сказав Свєткін батько, «коні п'яні, хлопці запряжені». Молодь танцювала під ритми сучасної музики, Світка та Сергій кружляли у повільному танці.

Алекс не відпускав мене від себе ні на крок, але варто було йому відійти хоч на хвилину, одразу хтось з чоловіків підходив і запрошував мене на танець. І всі мої партнери розсипалися у компліментах, а дехто навіть пропонував ще якось зустрітися.

Мені було смішно: невже вони думають, що я захочу з кимось із них зустрічатися, коли з мене не зводить закоханих очей найкрасивіший чоловік?

Втомившись від танців, я вирішила перепочити і присіла на шкіряний диванчик.

До мене підійшла Свєтка і запропонувала піти за стіл. Я заперечливо похитала головою: різноманітні страви, розставлені на столі, викликали в мене щось схоже на легку нудоту.

Свєтка сіла поруч, схилила голову мені на плече і протяжно зітхнула.

Я глянула на неї і здивувалася:

– Свєт, що сталося? Чому засмутилася?

Подруга знову зітхнула і відповіла:

– Я вагітна...

Я зраділа:

– Сергій уже знає? Це ж так чудово!

Свєтка наморщила чоло і потерла його долонею:

– Занадто чудово... Сергій знає давно і вважає, що він батько майбутньої дитини...

Я не зрозуміла:

– Що-що?

Свєтка відкинулася на спинку дивана і сумно промовила:

– Все так складно… Я тільки зараз подумала, а що буде, якщо Сергій дізнається, що є ще другий претендент на батьківство? Просто так вийшло...

Від почутого я оніміла. Що за нісенітниця?

Тим часом Свєта продовжувала виливати мені душу і ось що я почула.

Кілька місяців тому вона зателефонувала мені і з радістю повідомила, що вона провела ніч у Сергія вдома і це була ніч несамовитого кохання. (Це я пам'ятаю, був такий момент). Але ранок приніс дівчині одні розчарування. Переговоривши зі мною по телефону, вона вирішила прийняти душ, а коли повернулася до спальні, то побачила порожнє ліжко: Сергій мовчки втік з дому, залишивши записку, що йому потрібно на роботу, а замок на дверях зачиниться автоматично.

Свєтка зателефонувала йому на мобільний і запитала, що сталося. Сергій відповів так: «Вибач за цю ніч. Давай вважатимемо, що між нами нічого не було».

Свєтка вирішила не йти на роботу, а з горя напитися. Пішла в якийсь бар, там зустріла давнього знайомого, в якого, як з'ясувалося, теж були проблеми на любовному фронті, наклюкалася разом з ним до чортиків, а потім поїхала до нього додому і залишилася там на ніч. За два місяці зрозуміла, що вагітна. Батьком дитини міг бути як Сергій, так і той її знайомий. Свєтка розповіла про свою вагітність Сергію. На свій лад вона вирішила бути «чесною»: ні слова про одруження, просто зателефонувала йому і на запитання «як справи?» сказала, що вагітна і збирається народжувати. Сергій наполіг на шлюбі.

Я ошелешено дивилася на Свєтку. Виявляється, ми помиляємось, коли вважаємо, що знаємо все про своїх близьких. Я б ніколи не подумала, що вона на таке здатна.

Завершивши розповідь, Свєта з благальним виразом на обличчі подивилася на мене:

– Ти ж мене не засуджуєш? Може, це все ж таки дитина Сергія? Я благатиму Бога, щоб це було саме так...

Прибіг Максим, який увесь цей час був біля матері Свєти, і запитав коли ми поїдемо додому, бо він хоче спати.

Я відповіла, що можемо вже збиратися.

В цей момент до нас підійшла невисока худорлява дівчина у вузьких білих джинсах та ажурному светрі і попросила мене відійти убік – вона хоче щось повідомити.

Розгублено глянувши на Свєтку, я знизала плечима і підвелася.

Ми відійшли за колону, Максим поплівся за нами і став поряд зі мною, притулившись до моїх ніг і сонними очима поглядаючи на незнайомку.

– Що ви хочете мені сказати? – запитала я і ніжно погладила Максима по голові.

– Вам просили передати, що якщо ви хочете дізнатися щось важливе про свого батька, підійдіть до жіночого туалету.

Від несподіванки мені перехопило подих.

– Хто попросив це передати? – я притиснула долоню до грудей: спогад про батька болем віддався у моєму серці.

– Я її не знаю. Якась жінка.

Дівчина розвернулась і пішла.

Хто б це міг бути? Що я почую?

Я пошукала очима Алекса, щоб разом з ним сходити до тієї таємничої жінки, але ні його, ні Сергія ніде не було видно.

Нахилившись до Максима, попросила:

– Максе, побудь тут. Я відлучуся хвилин на п'ять, а коли прийде тато, скажеш йому куди я пішла...

Максим запхикав:

– Мамо, я не хочу тут залишатися, я піду з тобою! Я теж хочу знати, що тобі розкажуть про дідуся...

– Ні, ти залишишся, а я потім прийду і все тобі розповім. Будь гарним хлопчиком, не вередуй!

– Добре, тоді піду до бабусі Клави...

Оминаючи по дорозі людей, я вийшла із зали і пройшла в довгий коридор, потім завернула за ріг і опинилася перед дверима, що вели до жіночого туалету. На дверях висіла табличка "Не працює".

Біля чоловічого туалету стояли жінки та обурювалися з приводу того, що сервіс у цьому закладі нікуди не годиться: з якого дива на дверях з'явилася табличка, якщо півгодини тому все було справно?

Я почекала, поки жінки підуть, і посмикала за ручку.

Зачинено.

Постоявши хвильку, вже збиралася йти, як раптом хтось зсередини відімкнув замок і відчинив двері.

Я завмерла, не наважуючись зробити крок усередину.

Пролунав тихий жіночий голос:

– Лєно, це ти? Можеш увійти...

Я зайшла до невеликого приміщення з дзеркальною стіною та парою умивальників.

Біля вікна спиною до мене стояла струнка дівчина в елегантній чорній шубці і крислатому чорному капелюсі.

Дивлячись їй у спину і гублячись у здогадах хто вона така, я запитала: