Глава 4

Що??? Як???

Від несподіванки я заклякла і кілька секунд тільки й могла що мовчки дивитися на свого колишнього і кліпати очима.

Не змінюючи пози, Валера подивився на Алекса:

– А чому я повинен вас залишити наодинці? Може, дівчина цього не хоче...

Алекс підійшов до хлопця впритул і поклав руку йому на плече:

– Я незрозуміло висловився? За дівчину не хвилюйся, поверну її цілою і неушкодженою.

Валера нахилився і підняв склянку з підлоги. Поставивши її на стіл, звернувся до мене:

– Якщо знадоблюсь, клич…

Не відриваючи погляду від мого обличчя, Алекс підійшов і так, як кілька хвилин тому стояв Валера, навис наді мною, упираючись руками в стіну.

– Розважаєшся?

Я була приголомшена його появою: кого-кого, а його зовсім не очікувала побачити, та ще й де – на якійсь сумнівній вечірці.

– Що ти на мене дивишся своїми зеленими переляканими очима, немов диявола побачила? Я, здається, завадив вашому приємному заняттю? І далеко ви просунулися?

Я розізлилась. Що він за людина? Скористається мною, на довгий час забуде, а потім знову втручається в моє особисте життя. Може, якби не він, я й досі жила б з Борисом. Спересердя я зовсім забула про те, що дізналася від Свєткі, що Борис справжній бабій і шкодувати про нього не варто.

Згадала все те горе, що завдав мені Алекс, і почала кричати на нього, не замислюючись над словами:

– Тобі яке діло? Взагалі, хто ти такий, щоб втручатися в моє особисте життя? Так, я розважаюсь! Що ти ще хочеш дізнатися? З ким із цієї компанії я встигла переспати? Та з усіма! Я сама вирішую, що мені робити! Зрозумів? А тепер відчепись від мене!

Я спробувала випручатися, але марно: він стояв нерухомо, ніби кам'яна статуя.

Видавлюючи з себе слова, він запитав:

– Кажеш... з усіма вже встигла... переспати?

Я подивилася йому в обличчя. Навіть уявити не могла, що він може бути таким розлюченим: сірі очі потемніли, біля правого ока тремтіла жилка, ніздрі нервово розширені.

Зі свистом виштовхнувши з грудей повітря, він знову запитав:

– З усіма?

Моє серце почало прискорено битися у грудях, по тілу ширилося зрадливе тремтіння. Я вже шкодувала про слова, що вирвалися в нападі роздратування, і, намагаючись опанувати себе і говорити спокійно, відповіла:

– Алексе, це моє життя і те, що я роблю – тебе не стосується.

Не слухаючи, він пильно вдивлявся в моє обличчя, ніби хотів знайти в ньому щось важливе.

– Значить, тепер тобі потрібне лише одне – голий секс без усіляких телячих ніжностей?

Я знову спробувала звільнитися:

– Алексе, відпусти!

Він скривив губи:

– Що ти заладила: відпусти та відпусти! А може я хочу дати те, чого тобі зараз так не вистачає...

Я його перебила:

– Мені нічого не треба! Тим більше – я не потребую твоїх послуг... Та відпусти мене!

Я з усієї сили штовхнула його руками в груди.

– Яке ти маєш право влаштовувати мені сцени ревнощів? Я не твоя дружина, це перед нею бий копитом об землю та гарчи. Відпусти! Не відпустиш? Я зараз закричу...

– Спробуй…

Я набрала в легені більше повітря і тільки відкрила рота, щоб закричати або запищати (не знаю, що б мені вдалося), як Алекс притис мене тілом до стіни і закрив мого рота долонею.

Не маючи змоги поворухнутися, спробувала вкусити його за долоню, але в мене нічого не вийшло.

Я навіть зробила невдалу спробу вдарити Алекса коліном у пах – напевно, сторонньому спостерігачеві мої смикання здалися б смішними, але мені було не до сміху.

Зрозумівши, що спроби звільнитися безрезультатні, я заплющила очі і розслабилася. І несподівано від розуміння того, що перебуваю повністю у владі Алекса, що його чоловічій грубій силі я можу протиставити лише свою жіночу слабкість, я відчула збудження.

Вага його тіла вже не бентежила, з кожною секундою я отримувала від нього все більше задоволення.

Алекс, помітивши, що я вже не опираюсь, прибрав долоню з мого обличчя і послабив хватку.

Я потерлася щокою об його м'який светр. Приємний аромат туалетної води паморочив голову. Мене наповнило таке відчуття, ніби я нарешті знайшла те, чого так довго чекала і жадала. Моє тіло вже не підкорялося мені, воно жило своїм окремим життям.

Руки самі по собі пробралися Алексу під светр і гладили його спину, обтягнуту футболкою. Зігнувши ногу в коліні, я підняла її вище, через капрон відчуваючи грубу тканину джинсів, що обтягували довгі ноги Алекса.

Про мене вже можна було сказати лише одне – у дамочки відмовили гальма.

І вже я щільніше притискалася до Алекса, прагнучи розчинитись у ньому, розтектися по його тілу. Своїй поведінці я не здивувалася – що тут вдієш, якщо поряд з ним я втрачаю самовладання і мої гормони влаштовують якийсь шалений батл.

Мене охопило нестерпне бажання доторкнутися устами до його губ, згадати їхній смак.

Не розплющуючи очей, я прошепотіла:

– Поцілуй мене…

Алекс хрипким голосом попросив:

– Поглянь на мене.

Я розплющила очі і натрапила на його уважний погляд.

– Ти хочеш, щоб я тебе поцілував? – уточнив Алекс і обхопив долонями моє обличчя.

Я кивнула: що за безглузде запитання, хіба я не ясно висловила своє прохання?

– І все?

Не в змозі вирватися з полону його сірих очей, я запитала:

– А що ще?

Не відриваючи погляду від мого обличчя, Алекс простягнув руку, вийняв шпильки з мого волосся, звільнивши його з тугого пучка, і воно хвилею вкрило мої плечі та груди. Погладжуючи і пропускаючи між пальцями шовкові пасма, тихо промовив:

 – Яке в тебе гарне волосся... Так і бачу тебе оголеною на білому простирадлі, а навколо твоєї голови широким віялом розсипалося це каштанове диво...

Однією рукою він обхопив мою потилицю, другою ніжно гладив шию, опускаючись все нижче і нижче, поки його долоня не опинилася на моїх грудях.