Глава 4

За вікном стояла непроглядна темрява, лише десь на небі крізь рвані шматки хмар мерехтіли зорі. Тихо грала музика. Ми з Алексом лежали в спальні на ліжку, вкриті лише простирадлом, і ніжилися в обіймах одне одного.

– Алексе, а як поживає твоя дружина? – поцікавилася я (це питання мучило мене цілий вечір, але ніяк не могла вибрати момент, щоб запитати) і легенько вкусила його за плече.

Він лагідно поцілував мене у скроню і міцніше притиснув до себе.

– Я не хочу про неї згадувати… Мені немає до неї жодного діла…

– Як же так? Ви разом живете, тобто одружені, і повинні дбати один про одного... – з іронією зауважила я.

– Те, що ми живемо разом, важко назвати шлюбом. Коли кохаєш одну жінку, а одружуєшся зовсім з іншою – це чорт знає що... Я проводив на роботі якомого більше часу, щоб рідше бувати вдома. Через півроку нашого так званого подружнього життя випадково дізнався, що у Анни інтрижка на стороні. Я наполягав на розлученні, бо уявив, вона вже натішилася грою в сім'ю, що їй це набридло, але вона заявила, що не відпустить мене... Пригрозила, що якщо я її кину, поріже собі вени. Я залишився... Ще рік терпів її зради, а потім вирішив, що з мене вистачить... У нас був скандал, я від неї пішов, потім знову повернувся... Оскільки моя так звана дружина не вважала за потрібне дотримуватися пристойності, я вирішив платити їй тією ж монетою... Зустрічався з іншими жінками, часто не ночував удома... І весь час намагався знайти тобі заміну, заповнити порожнечу в душі...

Алекс ніжно потерся щокою об моє волосся і з ноткою зневаги до себе в голосі продовжив:.

– Так я і жив... Коли побачив тебе в кафе, не повірив очам. Перше, що спало на думку – у мене почалися галюцинації... Коли ти розвернулась і побігла до виходу, зрозумів, що не можу тебе просто так відпустити... Ти – це те, чого мені не вистачало всі ці роки...

Я гірко посміхнулася:

– Припустимо, що твої останні слова – правда. Чому ж ти не знайшов мене, коли посварився з дружиною? Чому знову повернувся до неї?

Алекс зітхнув:

– Та ми й одружилися офіційно лише тоді, коли від одного зі своїх знайомих я дізнався, що ти вийшла заміж. А коли пішов від Анни, то й не думав тебе шукати, не хотів втручатися в твоє особисте життя, адже в усьому винен я сам...

– А як же все це? – я порухом руки вказала на нас з Алексом, нічого не сказавши з приводу його слів про мій міфічний шлюб. – Хіба це не втручання в моє особисте життя? І що ми робитимемо з моїм чоловіком?

Він засміявся і міцно мене поцілував:

– Вигадниця! Немає в тебе зараз жодного чоловіка. Після того, як ти поїхала на таксі, я вирішив шукати тебе за старою адресою. Я навмисне подзвонив у двері твоїм сусідам і сказав, що займаюся організацією випускного вечора, тому розшукую всіх колишніх однокласників. Назвав твоє дівоче прізвище і пожурився з приводу того, що ти вийшла заміж і переїхала, а нової адреси ніхто не знає. Ну а мені на це відповіли, що ти нікуди не переїхала і живеш у сусідній квартирі сама з маленьким сином... У мене гора з плечей упала... Вирішивши, що з'являтися до тебе з порожніми руками не дуже гарно, поїхав за квітами.

– Зрозуміло… Скажи, а сьогодні чому ти пішов, а потім повернувся?

– Ну-у-у… Ти не відповіла на мій поцілунок, і я подумав, що ти мене вже не кохаєш. Що в тебе все ж є чоловік, тому ти поводишся зі мною спокійно, ніби кажучи, що мені нічого не світить... А коли у ванній кімнаті побачив чоловічу сорочку, це остаточно розвіяло мої сумніви. Я зрозумів, що треба йти, але все відкладав цей момент... Після твого натяку на те, що мої відвідини затяглися, вирішив піти. Але, стоячи на порозі біля відчинених дверей, подумав, що краще просто спитаю у тебе про те, що мене мучить, і...

– І?..

– І не встиг. Скажи, – Алекс вичікувально глянув мені в очі, – у тебе зараз хтось є?

Я блаженно потяглася і цмокнула його в щоку:

– Звісно!

Я помітила, як він напружено завмер, і засміялася:

– Розслабся! Я пожартувала. А цю сорочку я купила батькові в подарунок, але вона виявилася йому замалою і я лишила її собі.

Алекс поцілував мене в шию:

– Я не хочу тебе ні з ким ділити... Ти маєш бути тільки моєю...

Приїхали. В наявності чистої води чоловічий шовінізм. Я маю повністю належати йому, а мені залишається задовольнятися тільки його половиною.

Я сіла, натягла на себе простирадло і хотіла встати з ліжка.

Алекс схопив мене за талію:

– Ти куди?

Я спробувала випручатися:

– Відпусти!

Міцно втримуючи мене однією рукою, другою він почав пестити мої груди:

– Що трапилося?

Намагаючись не звертати уваги на його руку, я сердито запитала:

– Я маю бути тільки твоєю, а мені пропонуєш ділитися з твоєю дружиною? Цікаво, якщо поділити тебе по горизонталі, то яку запропонуєш мені вибрати половину: вище за пояс чи нижче?

Алекс усміхнувся: