Глава 3

Щоб хоч якось відволіктися від думок про Алекса, я все ж вирішила зайнятися прибиранням. Спочатку навела лад у кімнаті Максима: зібрала розкидані іграшки і склала їх у спеціальний кошик, прибрала з письмового столу папери, фломастери і акуратно розклала по ящиках, протерла пил на полицях. Оглянувши кімнату, залишилася задоволеною результатами своєї трудової діяльності.

– Так, тут, здається, все...

Далі займатися впорядкуванням домашнього простору перехотілося, бо намагаючись зайняти руки роботою, голову від непотрібних думок звільнити не змогла і все подумки прокручувала сьогоднішню зустріч в кафе. Ну навіщо ми зі Свєткою туди поперлися? Навіщо його побачила? Навіщо знову оце сум’яття в душі?

Діставши з книжкової шафи роман улюбленої письменниці, влаштувалася у вітальні на дивані і розгорнула книгу посередині, оскільки вона була читана і перечитана мною безліч разів і я могла докладно переказати її зміст. Як на зло, натрапила на сцену зустрічі героїв після тривалої розлуки. Бурхливе з'ясування стосунків швидко переросло у пристрасні обійми та палкі поцілунки. Закінчилося примирення, як і слід було очікувати, в ліжку.

Моя уява поспішила намалювати цю сцену, причому в головних ролях опинилися Алекс і я... Обірвавши свої фантазії на найцікавішому місці, я відклала книжку.

Ну чому я не можу думати про Алекса як про негідника, якого треба уникати за всяку ціну? Невже він має наді мною таку владу, що варто йому поманити пальцем і я піду за ним, не озираючись? Який жах!

«А ну, зізнайся, пішла б?» – запитала я у себе.

Питання суто риторичне. Якби поряд не було Свєти (перед нею якось соромно було показати свою слабкість), то слухала б зараз Алекса, розвісивши вуха, і мліла б від того, що він поруч. Пробачила б йому всі гріхи минулі, нинішні і ще не скоєні... Навіть думка про Максима не змогла б привести мене до тями... Славу Богу, я зараз вдома і мені ніхто не заважає. Що захочу, те й робитиму. І від ідеї сходити на концерт також не слід відмовлятися.

Я вирішила зателефонувати своїм колишнім однокласницям Альоні та Насті – час від часу ми зідзвонюємося і зустрічаємося щоб потеревенити за філіжанкою кави. Але, на жаль, Альона була зайнята гостями, а Настя поїхала до родичів до Німеччини. От не щастить – так не щастить.

Йти самій на концерт якось не комільфо, доведеться нудитися у чотирьох стінах. Спати лягати ще рано, на годиннику тільки сьома вечора...

Не знаходячи собі місця, як неприкаяна ходила по кімнатах. Чим би себе зайняти? Можна поекспериментувати та організувати «ванну Клеопатри», а потім подивитися телевізор і лягти спати.

Нагрівши молоко, розчинила в ньому чашку меду, все це вилила у ванну, наповнену не дуже гарячою водою. У рецепті наголошувалося, що після такої купелі шкіра стає гладенькою та ніжною. Ну що ж, побачимо…

Щоб створити відповідну атмосферу, включила у вітальні ноутбук і поставила на програвання збірку пісень західних та арабських виконавців.

Залишивши двері у ванну прочиненими, щоб було добре чути музику, занурилась у воду і розкрила прихоплений з собою томик Марселя Пруста (це чтиво все ж таки спокійнішим буде), щоб перечекати необхідних за рецептом двадцять хвилин. Прочитала пару сторінок, одну перечитала двічі, але так і не змогла зосередитись на змісті…

Вибравшись з ванни, стала перед дзеркалом, щоб феном підсушити мокре  волосся, і критично оглянула себе з голови до ніг.

Стрункі ноги, тонка талія, невеликі, але пружні груди, довге каштанове волосся... Виглядаю молодшою за свої роки. Від чоловіків часто чую компліменти…

Чому ж зараз я самотня? Чому після Алекса у мене був лише один короткий роман рік тому і на четвертому побаченні я вже не знала, про що розмовляти зі своїм кавалером і відверто нудьгувала?

Коли Максим був маленький, у мене на розваги не вистачало часу, а зараз... Так, чому коли він підріс і його частенько забирає до себе мій батько, я все одно не можу знайти час, щоб почати з кимось зустрічатися?

В тому й річ, що не хочеться з кимось, а хочеться зустріти того єдиного. Хочеться знову відчути те, що було в мене з Алексом... Щоб торкнуло...

І треба було нам сьогодні знову зустрітись! Я вже його і забувати почала, принаймні запевняла себе в цьому, і тут на тобі... Сюрприз.

Загорнувшись у рушник, я пройшла до спальні і тут зовсім недоречно хтось подзвонив у двері.

Натягнувши піжамні шорти та топ, я поспішила до передпокою, на ходу одягаючи короткий шовковий халат.

За дурною звичкою не спитавши хто там, відчинила двері.

Побачивши на порозі Алекса (що? яким вітром його сюди занесло?), одразу хотіла їх зачинити, але... Куди мені, слабкій і тендітній жінці, тягатися з кремезним чоловіком! Улюблений прийом нахабних гостей, які бажають потрапити до квартири без запрошення і підставляють ногу в щілину, спрацював безвідмовно.

Це мене розізлило. Не люблю, коли переді мною демонструють фізичну перевагу.

– Іди к бісовій матері! – вигукнула Алексу в обличчя і всім тілом навалилася на двері.

Якщо судити з того, як він скривився, не така вже я й слабка.

У щілину я помітила, як повз квартиру пройшла бабуся з п'ятого поверху. Вона так витріщалася на нас замість того, щоб дивитися під ноги, що перечепилась об сходинку. Ну все, завдяки їй уже завтра всі дворові пліткарки обговорюватимуть те, що до мене заявився хахаль і я з ним чогось не поділила.