Розділ VI. Союз, народжений у темряві

           Ніч опустилася важко, мов завіса після останньої сцени трагедії. У бібліотеці палав камін, кидаючи червоні відблиски на обличчя двох людей, які ще вчора були ворогами, а сьогодні… стали союзниками.

           Олівія стояла біля вікна, її постать чітко окреслювалася у світлі вогню, а Арман сидів у глибокому кріслі, тримаючи в руках келих вина, якого він щойно налив.

— Ви справді вірите, що Морель знову щось замислив? — запитала вона.

— Він не приїхав би сюди тільки заради вечері, він шукає документи, які зникли багато років тому. Мій батько ховав докази, що могли зруйнувати цілу мережу корупції і тому, мені здається, що Морель боїться, що я їх знайшов.

— А ви? Знайшли?

          Арман підвів очі і вперше в ньому не було холодності в них, а тільки втома.

— Ні, але я вже близько. І тепер, коли Ви тут, то ми ще ближче, ніж будь-коли, Ваш батько працював з моїм і вони обоє знали, хто був справжнім ляльководом.

— Ви ризикуєте, якщо Морель зрозуміє, що ми разом…

— Він уже зрозумів і тепер у нас немає дороги назад.

          Олівія підійшла ближче і її голос був тихим:

— Ви колись пробачили би собі те що казали?

           Арман подивився на неї довгим поглядом і накінець відповів:

— Ні і мабуть, ніколи не зможу, але якщо все ж таки зможу зупинити Мореля то можливо, вперше в житті зроблю щось правильне.

            Вона кивнула і їхній погляд затримався довше, ніж слід було. У ньому не було пристрасті, поки що ще ні, але вже була довіра ще крихка, як крига весною, але справжня.

            Тієї ж ночі Морель викликав до себе свою довірену особу — слугу на ім’я Жюль, колишнього шпигуна, який працював на кількох панів одночасно.

— Вона тут не просто так, — сказав Морель, стоячи біля каміна. — І граф починає грати за інші правила, тому знайди слабке місце та залякай цю дівчину або змусь її піти звідси.

            Жюль кивнув і зник у тіні.

           А на ранок Олівія прокинулася від крику, Елоїзи не було, вона пропала.