Розділ 25

Під покровом ночі, вийшовши з порталу на околиці столиці, Девід зупинив Дарію та Патріка. 

— Брате, що трапилося? — склавши руки на грудях, запитала Дарія. 

— До маєтку йти хвилин двадцять, і я впевнений, що про наш прихід Ірма буде попереджена раніше, ніж ми ступимо на територію маєтку! Тому, — мигцем поглянув на Патріка, а потім перевів погляд на сестру, — нам краще піти удвох, Даріє, й доки навченій не варто звати, що ба... гм... тобто Патрік із нами! 

— Я тоді займуся пошуком чорного артефакту Малум та віднесу його якомога далі від маєтку! — промовив Патрік. 

— Ні! Це занадто небезпечно! — заперечила Дарія. — Патріку, ви не підете самі! Девіде, — сіпнула брата за рукав, — скажи щось! 

— Принаймні, доки ми перебуваємо не в зоні дії артефакту, можемо Патріку допомогти магічно й приховати його від інших...

Дарія нахмурилася та, склавши руки по боках, перебила Девіда:

— Ні, я проти цього! Я ще раз повторюю, що це небезпечно, й взагалі... не варто було Патріку йти з нами та наражатися на біду, адже наша магія перестане діяти, як тільки ми потрапимо в радіус артефакту!

— Так, діти, за мене хвилюватися не варто! — впевнено сказав Патрік. — Я знаю чорний вхід у маєток! 

— Тут без сумнівів, — хмикнув Девід і поглянув на сестру, яка лише знизала плечима. 

— Ви не забувайте, що я перевертень, вовк зі зграї Тімере й колишній... Баргест! — при цих словах райдужки його очей стали яскраво-блакитними, а для перевертнів такий колір очей значив, що він став Омега, одним із найсильніших, на рівні з Альфою, але без права вже стати вожаком. — Я зможу себе захистити! — чоловік поглянув на пальці рук, нігті яких загострилися й виросли в довжині.

— Так, тоді відразу варто подумати, де саме навчена може приховати артефакт? — сказала Дарія. — Це місце повинно бути таким, до якого лише вона має доступ!

— Дарі, таких місць у маєтку може бути вдосталь, — зітхнув Девід.

— Вам не варто хвилюватися за це, я знайду Малум! — промовив Патрік. — Будь-який артефакт виділяє свою особливу енергію, а якщо мова йде про Малум, то це темна енергія, чорна магія, а я був нею спотворений багато років, тому зможу відчути його!

— У мене до тебе також буде особливе прохання! — сказав Девід. — Знайди, будь ласка, Кейру та відведи її в безпечне місце! Вона важлива для мене! У цій ситуації я буду егоїстом, адже навіть не знаю, що важливіше: спочатку знайти темний артефакт чи Кейру!

Патрік лише кивнув і нічого не сказав, адже чудово розумів почуття Девіда, тому що свого часу заради коханої жінки та новонародженого сина він пішов на жертву, покинув свою зграю та брата, але доля зіграла з ним злий жарт… він був обдурений навченою відьмою та перетворений на вожака Баргестів.

Лиходійка доля чи все ж таки карма?

Патрік думав над даним питанням після повернення, але разом із цим зрозумів, що даремно пригадувати минуле та не варто тривожити свою зранену душу, корити себе за дії, адже, якщо потрібно було б, він би все одно пішов на ризик заради близьких.

— Я хвилююся за нього, — коли чоловік пішов, прошепотіла Дарія. — Не хочу, щоб через нас щось із ним трапилося.

— Що в ньому такого особливого?

— Не дивлячись на весь жах минулого, Патрік все одно зміг зберегти добре серця. Він вміє співчувати, готовий прийти на допомогу, й, погодься, Девіде, на даний час це рідкість. Мені вистачило часу поспілкуватися з ним та зрозуміти, як йому болить. Маючи незламану силу духу, він бореться зі своєю темрявою та страхами, зі своїми внутрішніми демонами, і в цьому ти схожий на нього.

Девід усміхнувся.

— Брате, я розумію, що повернення Патріка тяжко сприйняти, але прошу тебе, будь до нього добрішим, він заслуговує хорошого ставлення та поваги. Твій батько появився, а мій кудись зник, й лише зараз я розумію, як мені його не вистачає.

Девід, прислухавшись до кроків, які долинали до нього, схопив сестру за руку й промовив:

— Вони наближаються!

Дарія, вдивляючись у темряву, хмикнула.

— Швидко вони! Девіде, у нас є план?

— До світанку ми точно будемо живими, й після твоєї коронації... можливо, також!

— Гм... супер! Брате, нумо мислити позитивно, навіть не дивлячись на те, що ми йдемо в лігво злої відьми!

У супроводі стражників вони зайшли на територію маєтку. Назустріч їм вийшла Ірма. Девід та Дарія переглянулися, адже вперше побачили навчену.

— Ви прийшли раніше, ніж я вас очікувала! — голосно сказала та, розвернувшись, зайшла у маєток, й слідом за нею пішли брат із сестрою.

Варто було їм зайти в маєток, як Девід відразу почув серцебиття Кейри. Раніше воно заспокоювало його, але не зараз й особливо не в такій ситуації, коли їхнє життя залежить від навченої відьми Ірми та двох некромантів, які захопили маєток та тримають у полоні не лише кохану, але матір та, можливо, бабусю.

— Прошу, йдіть за мною! — сказала Ірма й махнула рукою стражникам, які зупинилися.

Девід та Дарія пішли за нею у вітальню й розмістилися за дубовим столом.