Розділ 22

Девід, склавши руки на грудях, спостерігав, як Кейра та дівчина Хана, Мідея, готувалися до ритуалу. Після повернення в Англію, а саме в поселення Гуатор Елемента, його появу жителі сприйняли вороже, але йому було байдуже, адже він навіть новину про тяжке самопочуття Дарії сприйняв стримано.

— Я монстр, Кейро? — гладячи її по волоссю, запитав. — Я нічого не відчуваю до Дарії, а вона ж моя сестра! Мені байдуже, що вона себе погано почуває, й чорна магія знищує її!

Кейра захитала головою й тяжко зітхнула.

— Девіде, ти не монстр! — притулилася до нього та обійняла за спину. — Якщо твоя душа та серце відгукнулися, відчувши мене, то борися далі, не лише за нас, але заради сестри також. Повір, вона любить тебе дуже сильно, адже ти її старший брат, який завжди захищав і буде... захищати. Який завжди був підтримкою та найкращим другом. Я не буду наполягати, але, якщо ти погодишся, ми проведемо ритуал. Я поверну тобі спогади.

— Хан, — почувши кроки, Девід відволікся від спогадів. — Моє повернення ти сприйняв занадто неприязно, в принципі, як і інші! Невже боїшся, що я пригадаю тобі, як ти закував мої руки в ланцюги? — хмикнув.

Хан фиркнув та, підійшовши до Ламберта, сказав:

— Ми з тобою, не дивлячись на те, що я лише стражник, були друзями!

— Були? — вишкірився Девід. — Що зараз змінилося?

— На даний час я тобі не довіряю! — відрізав Хан. — І те, що Кейра тебе звільнила, моє відношення не змінило. Твоя родина знищує наш світ, а Кейра лише закохана дівчинка, яка готова повірити та прийняти тебе з чорною душею. І те, як ти байдуже сприйняв новину про Дарію, взагалі обурило мене! Вона ж твоя сестра, а ти навіть побачити її не захотів.

Девід закотив очі.

— Tempora mutantur et nos mutamur, Khan!1 — сказав. — Твоя дівчина Мідея також пішла за тобою й довірилася, хоча, можливо, для неї краще було б залишитися вдома! І я не відповідаю за дії верховної відьми, адже ти саме про неї натякаєш? А Дарії краще не бачити мене таким... не хочу, щоб дівчинка засмучувалася, що її брат став байдужим до неї! — знизав плечима.

Хан біснувався через те, що коли він використав астральну проєкцію та повернувся в маєток Ламбертів у столиці, то дізнався, а точніше підслухав, коли викрадав магічний артефакт, який відкриває портал, що Офелія Ламберт провела ритуал жертвоприношення та накликала на світ чорну магію Некромантів. Він був у розпачі, тому, повернувшись у Перу, неадекватно сприйняв новину про те, що Кейра відпустила Ламберта, й ще більше його засмутило те, як він віднісся до Дарії, а дівчина, дізнавшись, що брат повернувся та відмовився прийти до неї, дуже сильно засмутилася!

— Сподіваюся, ви знаєте, що робите! — промовив Хан та відійшов.

Девід перевів погляд на Кейру. Його мила Лаванда, така відчайдушна, і єдина, хто довіряє йому та сприймає такого, який він став, й навіть темрява його душі зачарована ніжністю та теплом, яке лине від неї.

Кейра, відчувши пильний погляд Девіда, повернула голову та широко усміхнулася.

— Дівчинко, твої емоції видають тебе, — сказала Мідея.

— Що? — лише через декілька хвилин, повернувши голову, запитала. — Вибач, що ти говорила?!

Мідея голосно засміялася й, підморгнувши, взяла сіль та почала сипати землю, таким чином утворивши коло.

— Чому ти обрала саме це місце? — запитала Мідея.

— Коли ми повернулися додому, я побачила батька, Себастьяна та рідних. Змогла обійняти їх і хочу, щоб Девід також зустрів свою родину. Він не бажав зустрітися з сестрою через те, що насправді боїться спричинити їй біль. — Кейра глибоко вдихнула. — Це місце особливе, принаймні для нас двох так точно. На землях Тімере не лише проходять лей-лінії, але саме тут я вперше зустріла Девіда у вовчій сутності. — Всміхнулася. — Важливо також знати, що наше життя оповите невидимою енергією, — Кейра обійшла коло та поставила навколо свічки, — яка також утворює бар’єр між світом живих та світом мертвих, але разом із цим життєва енергія існує в лей-лініях. Мій клан шанобливо ставиться до світових ліній, а також до Духів стихій та рун, а руни своєю чергою наділяють нас захистом від темного чаклунства. — Ставши в коло, повернула голову до Девіда. — Я тебе чекаю!

Чоловік зайшов у коло й став напроти Кейри.

— Ти точно впевнений? — стривожено запитала.

— Так! — кивнув.

Кейра простягнула руки, й Девід, взявши їх, спочатку поцілував долоні, а потім, дивлячись у вічі, серйозно сказав:

— Лише поряд із тобою я відчуваю себе живим. Лише поряд із тобою всі події спливають у свідомості, і в такі моменти я розумію та усвідомлюю наші почуття. Та частина, яку я втратив, пригадує нас. Я чітко осмислюю наші почуття, ті моменти, які були лише у нас, і ні, я не просто згадав, а відчув їх. Твої обійми, твоє особливе серцебиття, яке здається, що створене лише для мене, погляд, ніжність, і здається, що це вже було... але зрозумів, що саме змінилося. Твої почуття! Мої почуття! Вони стали сильнішими!

Розчулена дівчина відчула, як по щоках потекли сльози. Девід витер сльози з дівочих щік і продовжив говорити: