Розділ 21

Кейра, перебуваючи в обіймах Девіда, трішки заспокоїлася. Вона бажала втекти від усіх проблем й бути поряд із тим, до кого лине її серце та душа, але останні новини від батька та видіння майбутнього неабияк наполохали.

Девід своєю чергою не міг зрозуміти, що з ним відбувається, тому що одна його сутність, а саме темна сутність відьмака, намагалася перечити та не визнавати почуття до блакитноокої, адже бачачи Кейру, відчував, як частіше б’ється його серце й від випадкового дотику зникає гнів, а заради її усмішки готовий був відмовитися від своєї темної сутності.

Відчувши тепло й турботу, які виходили від неї, Девід несвідомо прагнув зберегти ці емоції та інстинктивно відзначив у ній якості, яких не було в інших жінок. Відчуваючи Кейру кожною частиною тіла, на повні груди вдихнув її лавандовий запах й знову поцілував у маківку.

— Не боїшся, що я можу не виправдати твою довіру? — тихо запитав.

— Не боюся! — піднявши голову, серйозним тоном відповіла.

— Лавандо, кхм... Кей-ро, — промовив у вуста й, відчувши, як пришвидшилося її серцебиття, усміхнувся куточками вуст, — я вже ніколи не стану таким, як раніше!

— Девіде, я говорила й ще раз скажу, що готова прийняти твою темряву! Якщо ти не пам’ятаєш мене, то прислухайся до свого серця, — втомлено сказала й знову поклала голову йому на груди. — Воно не зрадить!

Чоловік провів рукою вверх по спині, й коротка кофтинка, яку дала їй Мідея, піднялася доверху. Провівши подушечками пальців по оголеній спині, відчув, як на її тілі виступили сироти.

Кейра зітхнула. Морально та фізично виснажена дівчина відчувала втому, й бажання залишитися поряд із ним, хоча б на цю ніч, зростало з кожною хвилиною та кожним подихом.

— Я повинна тобі дещо розповісти, — позіхнувши, прошепотіла. — Дещо трапилося...

— Шшш, Кейро, — сказав на вухо, — тобі варто відпочити!

Застосувавши до неї закляття сну, підхопив на руки та, поклавши на ліжко, присів поряд. Прискіпливо розглядаючи обличчя Кейри, її довгі чорні вії та пухкі вуста, рукою легко провів по довгому каштановому волоссю й про себе відмітив, що вона найпрекрасніша та найчарівніша дівчина. Нахмурився від своїх думок та почуттів. Зітхнувши, встав з ліжка та підійшов до вікна. Надворі панувала глибока ніч, а на небі не видно було жодної зірки. Склавши руки в кишені, опустив голову й заплющив очі. Як можна до когось відчувати таке бажання, пристрасть, справжнє почуття щирих емоцій, довіру та порив захистити, й одночасно боятися та ненавидіти свої почуття? Почувши, як дівчина поворухнулася, Девід озирнувся й помітив на її шиї руну.

— Гм... цікаво, — примруживши погляд, тихо сказав та, підійшовши до ліжка, приліг поряд із дівчиною.

Провівши пальцями рук по дівочій шиї, відчув тепло в кінчиках пальців. Не втримавшись, поцілував її в шию та обійняв за живіт. Вона ворухнулася в його обіймах й тихенько застогнала.

Девід, не зімкнувши очі до самого ранку, оберігав її сон, й на світанку, коли Кейра повернулася до нього обличчям, легко поцілував у носик.

— Де-від, — видихнула. — Тепер ти застосував проти мене закляття сну? — усміхнулася.

Чоловік стиснув вуста й, пильно дивлячись у вічі, міцно обійняв та вткнувся носом у її шию.

— Лавандо, ти знищуєш мене зсередини, — прошепотів і відчув, як їхні серця почали битися в унісон.

Кейра від здивування широко відкрила очі, глибоко вдихнула й, видихнувши, обійняла Девіда за спину та притулилася до міцного чоловічого тіла. Вона не знала, яка реакція буде в Девіда, коли він дізнається про повернення біологічного батька Патріка, які страждання зазнала Дарія від... навченої відьми Ірми, й найцікавіше, де справжня Офелія Ламберт, адже Дарія повинна була отримати дар верховної відьми, а верховною Ірма точно не була, значить...

Кейра сіпнулася від своїх думок й, різко відсторонившись від чоловіка, піднялася та схопилася за голову.

— Ми повинні повернутися! — повернувши голову до нього, серйозно сказала.

Чоловік хмикнув.

— А все так добре розпочиналося, — зітхнув.

Кейра присіла поряд із Девідом і взяла його за руку.

— Ми не зможемо весь час ховатися в будиночку Мідеї та тікати від усіх проблем! У нас є рідні, які чекають нашого повернення та потребують нашої допомоги! — дивлячись у карі очі чоловіка, розважливо сказала. — Я розумію, що тобі тяжко сприйняти реальність і твоя душа, якою вона б не стала, не може знайти спокій! Девіде, — Кейра доторкнулася до чоловічих грудей, — я відчуваю, що твоя темна сутність відьмака противиться... нашим почуттям, але навіть у твоїй темряві я знайду захист та кохання!

Девід примружився й, перевівши погляд на вуста дівчини, провів великим пальцем по верхній губі та, поклавши руки на талію дівчини, посадив її собі на ноги. Вона голосно видихнула й відчула, як щоки почервоніли.

Девід повільно провів пальцями по дівочій шиї, піднімаючись вверх, зафіксував руку на потилиці й, доторкнувшись вустами до ключиці, так само повільно почав покривати поцілунками шию, щоки та губи, насолоджуючись її глибоким диханням, серцебиттям та ніжністю. Він обережно поклав Кейру на ліжко та навис над нею. Їхні вуста були в міліметрі одні від одного, але, коли почувся гуркіт, Кейра миттєво відштовхнула Девіда. Чоловік своєю чергою, прислухавшись до звуків, заспокоїв її.