Розділ 19

Зникнення Девіда Ламберта, стражника королівської родини Хана та ув’язненої після балу-маскараду відьми з клану Гуатор Елемента неабияк наполохало мешканців столиці. Ця новина також дійшла до самого клану чотирьох стихій!

Тим часом Себастьян, перебуваючи в темниці, не знав, що Кейра втекла, причому не одна, а з Девідом і Ханом... не знав до того моменту, доки до нього не навідалась посеред ночі Дарія.

— Хан розповів мені все, — щільніше закутавшись у светр, тихо почала говорити. — Я вигнала його, тому що не повірила, а потім зник Девід із твоєю... дівчиною!

Себастьян нахмурився й, підійшов до ґрат, які розділяли їх, поглянув на дівчину, яка була босоніж, мала втомлений вигляд та бліде обличчя.

— Даріє, тобто вони зникли? — гаркнув, й вона, стрепенувшись, відступила на крок. — Що трапилось? І Кейра мені не дівчина, шкода, що ти цього не пам’ятаєш!

— Я не знаю, що трапилося! — фиркнула. — Неньки й батька також немає! Офелія кудись пропала! Я... я розгублена й не знаю, що робити.

Чоловік повільно пройшовся від кутка до кутка й зітхнув.

— Вибач, я не хотів тебе наполохати! Скажи мені, тільки чесно, від щирого серця, чому прийшла саме до мене, якщо не повірила Хану та прогнала його? Що зараз змінилося, Даріє?

Дівчина захитала головою. Вона не розуміла свої почуття. Не могла контролювати емоції. Все було ніби в чорному, безмежному тумані.

— Я не буду запитувати, звідки ти знаєш моє ім’я! — зрештою сказала.

— Дійсно, — хмикнув Себ. — Вашу родину знають всі! Ти не відповіла на моє питання!

Дарія витягнула з кишені золотий ланцюжок із чорним агатом та, простягнувши руку, промовила:

— Хан віддав цю річ і сказав, що вона твоя! Що цей маленький камінь допоможе мені пригадати та позбутися впливу чорної магії!

— Хан сказав правду!

— Я не вірю тобі! Ти… брешеш! — гнівно промовила. — Я навіть не знаю твого імені! — закричала та, перевівши подих, стиснула в руці камінь.

— Так навіщо тоді ти прийшла до мене? — доторкнувшись руками до ґрат, скривився від різкої болі та відступив.

— Я даремно прийшла сюди! — нахмурилася. — Ти скоро постанеш перед судом і відповіси за свої дії!

— Даріє, — захитав головою, — Офелія дійсно використовує чорну магію, яка отруїла тебе, Девіда та інших! Я прошу в тебе лише одне: довірся мені! Я зможу захистити тебе від неї…

Дарія стиснула вуста й зі злості жбурнула кулон у бік клітки, а магія, яка перебувала в чорному агаті, своєю чергою зруйнувала захист. Енергетичний потік пронісся кімнатою, а камінь, розпавшись на маленькі кусочки, втратив силу. Схопившись за голову, дівчина заплющила очі, закричала й, тяжко дихаючи, впала на підлогу.

— Даріє! — викрикнув Себастьян та, вибивши грати ногою, підбіг до неї. — Все буде добре, мила! Я не покину тебе!

У кімнату увірвалися стражники, які відразу ж накинулися на нього.

— Не чіпати його! — пролунав грізний голос, й у кімнату зайшла Офелія Ламберт, вона ж Ірма. — Пішли геть звідси, недоумки!

Себастьян насторожено поглянув на верховну.

— Укладемо угоду, Старійшино клану Гуатор Елемента!

— Угоду? — фиркнув. — З тобою? Я краще буду палати в пекельному вогні!

Верховна хмикнула й склала руки на грудях.

— Я можу тобі це влаштувати! Або ще краще, — перевела погляд на Дарію, — страждати буде хтось інший, або точніше сказати — інша! Тому, обирай: я тебе відпускаю, а ти своєю чергою назавжди відмовляєшся від Дарії!

Себастьян нахмурився, схилив голову та, поглянувши на непритомну Дарію, піднявся на ноги.

— Ти верховна відьма, Офеліє Ламберт, яка керує надприродним світом, але як тобі можна довіряти, якщо ти використовуєш чорну магію?

Жінка голосно фиркнула.

— Дурний закоханий юнак! Я пропоную тобі волю, а ти говориш якісь нісенітниці! Негайно вибирай, або я більше не буду такою доброю!

Себастьян озирнувся.

«Вибач мені, мила! Я обов’язково повернуся за тобою! А зараз краще поступитися твоїй божевільній бабусі!» — подумав та, посміхнувшись, відійшов від Дарії.

— Вірний вибір, Себастьяне! Можеш йти!

Чоловік вийшов у супроводі стражників. Ірма поглянула на Дарію й скривилася.

— Віднесіть її в кімнату! — гаркнула стражникам та, розвернувшись, швидким кроками пішла у свою опочивальню.

Залишившись на самоті, Ірма дістала чорну сферу, поверхня якої іскрилася чорними блискавицями. Пригадавши події вчорашньої ночі після балу-маскараду та яким чином їй дістався від некромантів, які мають імена Ахріман та Мелех, рідкісний артефакт, породжений чорною магією, здригнулася.

Відчувши, як сили покидають її, й відкривши магічний портал, Ірма перемістилася в замок Некромантів.

— Прийшла, навчена! — сказав Мелех та, схопивши Ірму за горло, підняв над підлогою й жбурнув у стіну. — Дурепа! Мерзенне створіння! — гнівно заволав, й у кімнаті появився чорний туман, який повільно наближався до Ірми.