Розділ 18

За традицією бал-маскарад відкриває верховна відьма, й, коли всі гості зібралися, Офелія Ламберт, вона ж навчена відьма Ірма, проголосила промову. У залі спалахнуло яскраве світло та замерехтіли різноколірні лампаси. Заграла музика. Жінки та молоді дівчата у вишуканих сукнях у супроводі своїх кавалерів почали танцювати вальс.

Тим часом Кейра та Себастьян, скориставшись моментом, без проблем активували два камені, які Хан помістив у чотирьох місцях маєтку таким чином, щоб створити енергетичне коло. Першим повернувся в зал Себастьян, й до нього відразу ж підійшов Хан.

— Офелія тільки що посилила охорону, — знервовано промовив стражник.

Себ кинув й поглядом почав шукати Кейру.

— Третій камінь у південній частині маєтку. Я відверну увагу стражників.

— Гаразд. Активуємо камені й відразу підемо звідси. До речі, ти не бачив Кейру? Щось її довго немає.

Хан лише замахав головою й тихо промовив:

— Не будемо витрачати часу. У маєтку також присутні вампіри.

Себ постояв ще кілька секунд, а потім пішов у зазначене місце. Варто було йому підійнятись на балкон, який вів у південну частину маєтку, як він різко зупинився. На балконі стояла Дарія в чорній довгій сукні. Дівчина, ніби відчуваючи чийсь пильний погляд, повернула голову й скинула маску.

— Доброго вечора! — першою привіталася.

Себастьян зміг лише кивнути й, розвернувшись, зітхнув та вже збирався йти, як раптом Дарія озвалася:

— Вибачте, у мене таке дивне відчуття, що… — настала пауза. Себ зупинився й озирнувся. Дівчина зробила кілька кроків і, усміхнувшись, додала: — Вибачте ще раз, це не так вже важливо... сьогодні особлива ніч, й ви, мабуть, шукаєте свою пару, тому не смію вас затримувати!

Дарія знітилася від своїх слів й, опустивши голову, нервово почала кусати губи. Одягнувши маскарадну маску, подумала: «Дурепа! Щоб втекти від нудного та прискіпливого Еріка, кидаюся на незнайомця!»

Себастьян оглянув дівчину з голови до ніг і всміхнувся. Атласна сукня з розрізом до коліна вдало підкреслювала тендітну фігуру Дарії.

— Маєте рацію, сьогодні особлива ніч. Я дійсно в пошуках своєї пари! Сподіваюсь, що вона впізнає мене! — поклав руки в кишені та наблизився ближче.

Дарія ніби зачарована слухала незнайомого чоловіка й, дивлячись у його зелені очі, відчула, як пришвидшилося серцебиття та запалали щічки. Чарівна мить тривала не довго, адже, почувши голос Еріка Данбера, відьмака з шотландського клану, вона стрепенулася й тяжко зітхнула.

Себастьян скривився та оглянувся.

— Даріє, моя люба орхідея, я нарешті знайшов тебе!

«Орхідея?» — подумав Себ і голосно фиркнув.

Така реакція не пройшла повз Дарії. Не втримавши смішок, поглянула на Себа та, кивнувши, подарувала йому милу та легку усмішку. Підійшовши до так званого кавалера Еріка, взяла його під руку. Себастьян закотив очі й провів їх поглядом. Дарія, зупинившись, озирнулася, але чоловіка вже не було на балконі. Зітхнувши та відчувши смуток, який несподівано огорнув душу, тримаючи під руку Еріка, який із захватом ділився своїми емоціями від балу, пішла всередину.

«Вищі сили, дайте мені терпіння!» — подумала про себе Дарія й, замислившись, на сходах зіштовхнулася з дівчиною у червоній сукні.

— Вибачте! — вимовили одночасно.

Кейра не очікувала побачити Дарію, тому, натягнувши на обличчя усмішку, кивнула та повільно, не привертаючи до себе увагу, розвернулася й пішла.

«Заспокойся, Кейро! Не нервуй! Залишилося активувати ще один камінь!» — подумки заспокоювала себе й, пробираючись між гостями, які у веселому настрою аплодували закруженим у танці парам, озирнулася та не помітила, як налетіла на когось.

— Ви-бачте! — піднявши голову, глитнула.

Кейра відчула, як її серце, пропускаючи удари, завмерло від одного лише погляду цих карих очей. Чоловік пильно дивився на неї. Всміхнувшись, він наблизився і, легко обнявши дівчину за талію, прошепотів їй прямо в губи:

— Таке особливе серцебиття...

Кейра розгублено розширила очі й гарячково повела поглядом убік, шукаючи в натовпі Себастьяна або Хана.

— Запрошую вас на танець, незнайомко!

Вона не встигла нічого відповісти, як перед ними розступилися гості. Девід м'яко підштовхнув дівчину у спину, і вони опинилися посеред танцювального майданчика. Кейра не розуміла, що робити і як діяти, адже втікати вже було пізно. Коли пролунала музика, пари почали плавно рухатися по колу. Вони ковзали паркетом, підкоряючись тридольному ритму вальсу: крок уперед, приставний, крок на місці — усе це створювало дивовижну магію єднання. Девід поклав ліву руку трохи нижче лопатки Кейри, а правою впевнено взяв її за долоню. Дівчина розмістила ліву руку на його плечі, намагаючись триматися максимально спокійно та невимушено.

Коли вони закружляли, яскраво-червоний шовк її сукні спалахнув серед білих та сріблястих вбрань інших танцівниць. Зрештою вона дозволила собі розслабитися. Вирівнявши спину та розправивши плечі, Кейра наважилася підняти голову. Карі очі Девіда пронизували, торкалися самого серця і зачіпляли найглибші струни душі. Кожна клітинка її тіла відгукувалася на цей погляд і дотик. Сироти виступили по спині, коли пальці чоловіка повільно піднялися вгору, а потім так само неквапливо спустилися, зафіксувавшись на талії. Кейра злякалася, зрозумівши, що припустилася помилки, піддавшись цим чарам. Поряд із Девідом розум затьмарився, почуття взяли гору над здоровим глуздом, залишивши лише цю хвилину, музику, шалений стукіт серця та гарячі дотики до її оголеної спини.