Розділ 12

— Девіде?! — вийшовши з будинку Себастьяна, занадто голосно та емоційно вигукнула Кейра.

Поряд із чоловіком стояв нахмурений Грегорі та ще декілька жителів поселення, які вороже дивилися на Ламберта.

Девід присів на край капота та, склавши руки на грудях і поглянувши на дівчину, всміхнувся.

— Привіт, Кейро! — вигнув брови. — Я шукаю милу утікачку сестру, й магія пошуку привела до вас!

Хмикнувши, також склала руки на грудях та зробила декілька кроків уперед. Вона не встигла запитати у Дарії, чому та приїхала, тому була здивована почутим про втечу, але ще більше була схвильованою, коли побачила Девіда.

— Якщо твоя сестра утекла, значить, на це були причини! — суворо сказала.

Коли вийшли Себ та Дарія, Девід нахмурився та перевів погляд на сестру, яка метнулась до нього, але Себастьян, схопивши її за руку, став попереду неї.

 «Якесь дежавю! Девід також не пускав мене до батька!» — подумала Кейра.

— Вам тут не раді! — сказав Грегорі, і його слова підтвердили інші жителі поселення. — Нам не потрібні проблеми з твоєю родиною!

Девід ніяк не відреагував на слова Грегорі Маршала. Встав з капота та швидкими кроками направився в бік Себастьяна та Дарії.

— Зупинися! — Кейра зробила крок й, ставши попереду Девіда, виставила руки. Він наблизився, і її долоні лягли йому на груди. Схиливши голову набік, із цікавістю почав розглядати дівоче обличчя.

— Я лише хочу поговорити з сестрою! — всміхнувся.

Кейра глитнула та, відчувши, як б’ється його серце, повернула голову до Себастьяна й упустила руки.

— Девіде, я не повернуся додому! — сказала Дарія й вийшла наперед.

— Я і не планую тебе забрати! — відповів. — Вибач, що мене не було поряд!

— Так, нам всім варто розійтися! — голосно вигукнула Кейра й відступила. Девід перевів погляд на дівчину та усміхнувся.

 — Брат із сестрою мають поговорити! Давайте, народе, — махнула руками, — скоріше, не затримуйте родинне возз’єднання! — підморгнула Ламберту й, розвернувшись, підійшла до Себастьяна та сіпнула його за руку. — Ходімо!

Себ неохоче відійшов від Дарії та, пройшовши біля Девіда, нахмурився.

Варто було Дарії підійти, як вона миттєво опинилася в міцних обіймах брата. Він поцілував сестру у верхівку й промовив:

— Я повинен був бути поруч. Я більше нікому не дам тебе образити.

Дарія поклала голову на груди брата й через сльози розповіла правду про причину її втечі.

— Матір зателефонувала та попрохала знайти тебе.

— Що тепер буде з нею? — схлипнула.

— Нічого не буде, не переймайся.

— Девіде, я прийму від Офелії силу й стану верховною відьмою, але мені потрібний ти. Як би бабуня хотіла... вона б не випустила мене, й навіть магія матері не допомогла б. Я не розумію, навіщо вона це робить?

Девід знизав плечима. Він також не розумів дії Офелії Ламберт, бабусі та верховної відьми, але більше не розумів матір і навіть себе. Але це обходить лише почуттів до однієї молодої особи на ім’я Кейра.

— Як ти взагалі тут опинилася? І чому прийшла до Себастьяна Лістреда?

— Не знала, куди саме їхати, проговорила закляття захисту й приїхала сюди до будинку Себастьяна.

— Гм... дуже цікаво, — озирнувся. — Чому мені не повідомила?

Дарія опустила очі й знизала плечима.

— Гаразд, не переймайся. Ми все вирішимо. Разом. Зрозуміла?

— Кхм...

Девід та Дарія озирнулися.

— Ми готуємося до ритуалу, — всміхнувшись, сказала Кейра, — якщо маєте бажання, можете бути присутніми.

— Це не найкраща пропози…

— Ми з задоволенням приймемо твою пропозицію! — перебивши брата, сказала Дарія. — Звичайно, якщо інші жителі не будуть заперечувати.

— Ну, — знизала плечима Кейра, — думаю, тобто сподіваюся, що не будуть заперечувати. Тим паче що це я та Себ вас запрошуємо.

Поряд із Кейрою став Себастьян та схвально кивнув.

Кейра забрала Дарію до себе, щоб дівчина могла переодягнутися, а Девід та Себастьян змогли поговорити без зайвих вух.

— Які в тебе плани на Дарію?

— Які в тебе плани на Кейру?

Девід хмикнув та, озирнувшись, поглянув услід дівчатам.

— Дарія моя молодша сестра, тому будь добрий, дай відповідь на моє питання! — перевівши погляд на Себастьяна, нахмурився.

— Кейра також мені як молодша сестра. І я не дам її образити! — склавши руки на грудях, відповів Себ.

— Я також не дам її нікому образити. У цьому наші думки збігаються, але, я так розумію, лише в одному.

Себастьян зітхнув.

— Слухай, Девіде, я...

Розмову перервало гудіння машини. Девід, упізнавши автівку, яка стрімко наближалася до них, вийшов наперед, й машина різко зупинилася. З неї вийшли Хан та Мідея.