Розділ 9

Пройшло декілька днів, як Девід та Дарія переховувалися в родовому маєтку біля озера Ламбертів Кейру та одержимого чорною магією Себастьяна. Девід наказав стражникам мовчати з приводу нових знайомих із поселення Гуатор Елемента, викликав цілителя для Себастьяна й відразу ж відправився у справах.

— Девіде, у нас можуть виникнути проблеми з вампірами! — повідомив Хан. — Вони вимагають повернення Боуза!

— Вони не мають ніякого права щось вимагати! — склавши руки позаду, підійшов до вікна.

— Боуз перебуває у в’язниці. Я особисто провів допит, але він нічого нового не розповів!

— Дарія жива, й це найголовніше, а з вампірами та їхніми претензіями розберемося згодом, а зараз мені потрібна дівчина, яку ти переховуєш у себе! — повернувшись, сказав та примружив погляд.

Хан замотав головою й нахмурився.

— Навіщо вона тобі?

— Дивне питання, Хане! — хмикнув. — Мені потрібна від неї лише інформація!

— Девіде, вона...

— А ти змінився, Хане! — перебив. — В чому причина? Чи точніше сказати, в кому? — всміхнувся куточками вуст.

— Я не розумію тебе! — знову нахмурився.

Склавши руки на грудях, Девід спокійно промовив:

— Мені потрібна дівчина.

— Попереджаю відразу, вона з характером, — через декілька хвилин мовчання сказав та покликав Мідею.

Коли в кімнату зайшла дівчина, то спочатку поглянула на Хана, потім перевела погляд на Девіда й зіщулила очі.

— Я пам’ятаю тебе, — хмикнула. — Ти той чоловік із клубу в місті Бредшоу, від якого тікала відьма клану Гуатор Елемента.

— Не втекла! — всміхнувся.

— Знаю, — знизала плечима та, мигцем поглянувши на Хана, легко всміхнулася, й ця усмішка та погляд не пройшли повз Девіда. — Ви повинні були зустрітися! — вже серйозним тоном додала: — Принаймні так духи говорили!

— Можливо, духи ще щось говорили?

— Можливо! Що ти хочеш від мене?

— Хочу поспілкуватися з духом жінки на ім’я Мередіт Вів’єн!

Мідея округлила очі та тяжко зітхнула.

— Я не зможу перевести тебе на іншу сторону. У мене не вистачить знань, й взагалі, моя сила так не працює! — нахмурилася.

— Девіде, — втрутився Хан, — це занадто небезпечно. Навіщо тобі дух тієї жінки?

— Це вже моя справа! — поглянувши на Хана, строго сказав, а потім, перевівши погляд на дівчину, додав: — Твоя робота викликати дух відьми, все інше я сам зроблю.

Хан замотав головою й промовив:

— Тобі потрібний маяк, щоб повернутися з паралельного світу.

Девід витягнув кулон та поклав на стіл. Мідея зрозуміла, що це за річ, й промовила:

— Я бачу, ти підготувався, але чи готовий почути правду, яку так намагаєшся дізнатися?

Доки Девід розв’язував свої питання, Кейра упродовж кількох днів перебувала постійно біля Себастьяна й навіть не помітила, що після їхнього повернення з острова втратила кулон. Коли Дарія повернулась зі столиці, Кейра, не витримавши страждання Себа, залишила друга з дівчиною та цілителем і пішла у свою кімнату.

Ставши в душовій під холодну воду, вона намагалася привести свої думки до ладу, але все було марно, й дівчина навіть піймала себе на думці, що хотіла б побачити Девіда. Вийшовши з душової, переодягнулася та, почувши стукіт у двері, відкрила їх.

— Привіт. Дозволиш увійти?

Кейра хмикнула.

— Даріє, це твій маєток та кімната, — відступила, щоб вона могла зайти. — Я тобі так і не подякувала за допомогу.

— Ще матимеш шанс подякувати, — всміхнулася. — А маєток насправді не мій. По праву він належить Девіду. — Присіла у крісло. — Кейро, якщо ти не проти, я хочу більше бути поряд із Себастьяном, — не відводячи погляду від неї, промовила на одному подиху.

— Даріє, я не можу заперечувати, тим паче що Себ лише мій друг. Вибач, що в замку некромантів сказала погано про твою родину. Я хоча й вважаю, що мої рідні з поселення незаконно потрапляють у в’язницю Тімор, але винити тебе не маю ніякого морального права.

— Кейро, Тімор призначена для ув’язнення злих духів, нечисті та некромантів. Один некромант якимось чином зміг вибратися звідти, і це спричиняє небезпеку не лише для надприродного світу, але й для світу людей. Тим паче що він зміг підкорити вампірів й навіть декількох стражників.

— Даріє, я все розумію, але моя душа, серце та розум не можуть змиритися з тим, що матір та всі близькі люди після смерті не перероджуються, а потрапляють туди! — зітхнула.

— Ми обов’язково з цим розберемося. Я тобі обіцяю. Сьогодні ввечері відпочинь. Я бачу, яка ти втомлена. Я буду з Себастьяном.

— Дякую!

Після того, як Дарія покинула кімнату, Кейра дістала мобільний телефон, який також дала дівчина, та зателефонувала батьку. Він був проти того, щоб вони перебували в маєтку Ламбертів, але відьма наполягла на тому, що на даний час їм обом тут безпечніше й вона не хоче накликати нову біду на поселення, адже Донну та Сета вони вже втратили. Після розмови з батьком вона прилягла на ліжко, й втома та безсонні ночі зрештою дали про себе знати.