Бонусний розділ: Остання з роду Лаффон/ Частина п’ята

Новий Орлеан готувався до карнавалу Марді Гра. Головні події відбувалися у Французькому кварталі на вулиці Бурбон-Стріт. Музика лунала з самого ранку до пізньої ночі, й здавалося, що місто ожило та поринуло у свою власну феєрію. Агата також готувалася, адже чекала гостей із Англії. Перед святкуванням Марді Гра приїхали Девід та Кейра. Чоловік ніс на руках малюка, а місіс Ламберт, тримаючи руку на круглому животику, широко всміхалася. Вони як давні друзі обійнялися, й Кейра познайомила сина Даміана з Агатою. Девід попрохав потримати її малюка, а сам пішов за речами. Коли вона взяла його на руки, то пригорнула до себе. Тримаючи на руках малюка, пригадала свою донечку. Від почуттів, які нахлинули, хотілося плакати. Стримавши сльози, легко всміхнулася та запросила Кейру в будинок. На зустріч їм вибіг Даркі й почав муркати. Кейра, присівши на диван, погладила котика й, піднявши голову, промовила:

— Джеральд розповів, що на тебе полювали демони.

Агата стенула плечима.

— Вони ніколи не дадуть мені спокою. Я вже звикла до цього. Однак також повинна звикнути з думкою, що моя доля — це бути самотньою.

Кейра захитала головою.

— Не говори так. Ти обов’язково ще зустрінеш свого чоловіка.

— Декілька років назад зустріла, а потім він вирішив, що без нього мені буде краще. Звичайно, що на це були причини, проте він заново неочікувано появився в моєму житті й так само неочікувано зникнув.

У будинок зайшов Девід, й Агата замовкла.

— Даміану вже час їсти та відпочивати, — всміхнувшись, мовила Кейра.

Агата кивнула й, передавши малюка Девіду, показала їхню кімнату.

— Ви доки тут розташовуйтесь, а я підготуюсь до обіду.

Агата сервірувала стіл й, почувши кроки, озирнулася. У вітальню зайшла Кейра й, пильно поглянувши, промовила:

— Доки Девід із сином, ми можемо поговорити.

— В принципі, я не соромлюся Девіда. Проте навіть не знаю, з чого розпочати.

Кейра присіла на диван, і до неї відразу прибіг Даркі. У вітальню зайшов Девід й промовив:

— Якщо у вас жіночі таємниці, я можу прилягти разом із сином. Даміан швидко заснув, — сказав та, присівши поряд із дружиною, обійняв її.

Лаффон всміхнулася та, закінчивши сервірувати стіл, запросила за стіл.

— Дивлячись на вас, я впевнилася, що істинні пари на світі дійсно є! — сказала Агата.

— Ми також не ідеальні, й наші стосунки пройшли через пекло, у прямому сенсі цього слова, — сказав Девід та, поглянувши на Кейру, підморгнув.

— Однак плід нашого кохання відпочиває у твоїй кімнаті, а інша — скоро народиться, — широко всміхнулася Кейра. — Якщо не хочеш говорити, то ми не будемо лізти у твою душу.

— О, коли ще прийде такий момент, щоб поплакатися? — легко усміхнулася Агата.

Після обіду вони розмістилися на терасі. Девід час від часу ходив у кімнату, щоб приглянути за Даміаном, а Агата, зрештою зібравшись із думками, розповіла Кейрі свою історію, розпочинаючи з академії Конклаву. Мабуть, їй важливо було поділися з кимось своїм болем, відчаєм та щастям. Зрештою, коли спогади всі повернулися, її життєва картина буття нарешті стала повноцінною.

— Я хоча й не маю дар передбачення, але впевнена, що це новий початок твого життя, — уважно вислухавши Агату, мовила Кейра й взяла її за руку. — Не відмовляйся від щастя та кохання. Бути войовничою — це добре, надирати дупу демонам та лиходіям також круто, але бути коханою жінкою — ще краще!

Агата витерла сльози з щоки й поглянула на нічне небо. За розмовою вони навіть і не помітили, як швидко минув час.

— Сподіваюсь, що з Даніелем все добре, — прошепотіла.

— Дами, не хочу вас відволікати, але на даний час головний чоловік у цьому будинку вже прокинувся! — вийшовши на терасу, промовив Девід.

— Завтра у нас всіх насичений день, тому вже час відпочивати, — мовила Агата. — Все необхідне в шафі.

— Даміан вночі може бешкетувати, — стенула плечима Кейра.

— Мілена інколи ночами мені такі вечірки влаштовувала, так що не переймайся.

Агата, побажавши доброї ночі гостям, піднялася у свою кімнату. Присівши на край ліжка, взяла папір й олівець. Вона не бачила у видіннях Даніеля, проте все одно його намалювала. Поклавши ілюстрацію поряд із фотографіями Анрі та Мілени, скинула одяг та пішла у ванну кімнату. Поговоривши з Кейрою та розповівши їй всю правду, на душі дійсно стало легше. Настрій був прекрасним, і святкування Марді Гра надавали ентузіазму.

На світанку, з першими променями світла місто оживилося. У Французькому кварталі Нового Орлеану розгорнулася грандіозна костюмована хода під проводом Короля та Королеви карнавалу. Кольорами Марді Гра за традицією був фіолетовий, який символізував справедливість, зелений — віру та золотий — владу. Учасники параду сиділи на гігантських платформах, кожна з яких традиційно символізувала якусь ваду. На одній зображено пияцтво, на іншій представлені азартні ігри, третя просякнута духом обжерливості. Також традиційно святкування Марді Гра не обходиться без поглинання всіляких смаколиків. Ще з часів середньовіччя до цього свята заведено готувати здобні солодощі: пиріжки, пончики, млинці, булочки з кремом тощо. Особливе місце у традиційній кухні свята займає «королівський торт». Усередині солодкої випічки поміщали зелену горошину чи квасолю: тому, хто знайде сюрприз, обіцяно великий успіх. На даний час замість бобів у тортах частіше ховають неїстівні дрібнички або навіть фігурки немовляти, яке символізує Ісуса. У деяких традиціях щасливчик, який виявив сюрприз, отримує статус короля або королеви вечора. Крім того, ця людина бере на себе обов’язок організувати вечірку на честь Марді Гра наступного року.