Розділ 15

Кейра, забравши меч із будинку Агати, повернулася в готель. Переодягнулася в більш зручний одяг і по боках заколола волосся. Дивлячись на себе у дзеркало, глибоко вдихнула та провела рукою ще по плоскому животу. Від новини про те, що вона вагітна, ноги підкошувалися й страх охоплював кожну клітинку тіла. Видихнувши, дістала меч Конклаву та поклала його на стіл разом із тим мечем, який купила. Змінивши форму купленого, вклала його в піхву, а справжній магічно приховала. Побачивши у відбитті дзеркала чоловічу постать у балахоні, ахнула та, розвернувшись, створила вогняну кулю на долоні.

— Кейро, не варто! Ти ж не хочеш спалити готель? — сказав чоловік та скинув капюшон.

— Джеральде, як ви тут опинилися? — погасила полум’я в долоні.

— Астральна проєкція, — розвів руками. — На жаль, я не можу прийти вам на допомогу. Намагаємося всіма силами тримати оборону в Англії проти демоняк.

Кейра зітхнула й присіла на край ліжка.

— Я з’явився, щоб розповісти про хитрість та слабкість Ліліт. Сьогодні вночі ми піймали демона. Після його допиту дізнався дещо цікаве. Ця новина допоможе в боротьбі.

— Що саме ви дізналися? — зіскочила з місця.

— Ліліт продовжує накопичувати магію, адже її тілесна форма насправді слабка. Нехай тебе не лякають її могутні крила, адже їх також можна обрубати.

— У Ліліт є Пекельні пси. Вона контролює вампірів та демонів.

— Так, проте вони також згорають у вогні. Твоя магія — чиста енергія, справжня, адже дана від природи, а пекельний вогонь — це спотворена енергія з Пекла.

— Ти сказав, що я не готова…

— Запам’ятай, Кейро, що мир у світі залежить не лише від тебе. Ти можеш стримати Ліліт, демонів, вампірів чи навіть Пекельних псів, доки Агата Лаффон проведе ритуал. Можливо, меч Конклаву призначався не тобі в цій боротьбі.

Кейра нахмурилася, а Джеральд додав:

— Ліліт ніколи не планувала принести на вівтар жертвоприношення твого первістка Даміана. Насправді вона хоче його виховати, як сина! Ліліт обманула демонів, адже вони б ніколи не пішли за нею, якби дізналися правду. Мій час вичерпаний. Передай мої щирі вітання Агаті.

Джеральд зникнув. Кейра настільки була шокованою, що не могла прийти до тями й декілька хвилин стояла у ступорі. Перекинувши через плече меч у піхві, на ватних ногах вийшла з готелю.

Йдучи вулицею, вона не чула музики й декілька разів зіштовхувалася з перехожими. Все було ніби в тумані. Зупинившись, озирнулася й у кінці вулиці побачила постать у чорному довгому одязі. На її обличчі була маска з закрученими доверху рогами, проте вже через секунду вона розтворилася в натовпі. Кейра покрутила головою та, стиснувши кулаки, поспішила до будинку Агати.

Її зустрів Девід. Вона міцно обійняла та, не маючи сил щось сказати, поклала голову йому на груди. Відчувши, як він гладить її за спину, заплющила очі.

— Ми підемо на кладовище у склеп моєї родини! — почувши голос Агати, обоє озирнулися. Вона також переодягнулася в темні джинси, чорний гольф та високо заколола волосся. Діставши ланцюги з кайданками, додала: — Девіде, це також для тебе. Ритуал болючий та неприємний. Я змушена буду пустити тобі кров у прямому сенсі цього слова, щоб чорна кров Ліліт вийшла з твого тіла, й своєю демонською силою нейтралізую її вплив.

Агата була налаштована рішуче. Девід й Кейра, переглянувшись, пішли слідом за нею.

— Мила, доки мене не буде поряд, дай мені слово, що ти не підеш у бійню проти Ліліт, — дійшовши до автівки Лаффон, серйозно сказав Девід.

— Я не можу обіцяти, — захитала головою.

Девід провів рукою по плоскому животу дружини й промовив:

— А я не можу допустити, щоб ти знову наражала себе на безпеку.

Кейра стиснула вуста й, піднявши голову, встала навшпиньки та, легко поцілувавши Девіда в щоку, прошепотіла:

— Коханий, я буду захищати тебе й Агату під час ритуалу до того часу, доки це буде необхідно.

— Гей, голубки, давайте скоріше! — озвалася Лаффон. — Годинник тікає.

— Джеральд, застосувавши астральну проєкцію, неочікувано заявився в готель й передавав тобі вітання, Агато! — сівши в машину поряд із Девідом, сказала Кейра.

— Джеральд? — озирнувшись, жінка всміхнулася. — Люблю та поважаю його. Після смерті батьків він виховав мене. Були різні ситуації, проте я йому завдячую всім.

Кейра легко усміхнулася та, поглянувши на Девіда, схилила голову йому на плече. Чоловік погладив дружину по спині й поцілував у маківку.

— Агато, ти велика таємниця цього світу, — сказав чоловік.

— Не лише я, — знизала плечима й вирулила на дорогу, яка вела на кладовище Святого Людовика.

Приїхавши, Агата відкрила багажник й Девід забрав сумку з необхідними знаряддями для проведення ритуалу. Кейра оглянулася й від крику ворон здригнулася. Вони злетіли та почали кружляти над кладовищем.

— Я також не люблю ворон, — скривилася Агата й пішла уперед.

Кейра ще декілька хвилин стояла на місці. Гнітюче передчуття не давало спокою. Відчувши дотик, озирнулася.