Розділ 14

Місто Новий Орлеан розташоване на берегах річки Міссісіпі в південному штаті Луїзіана й вважається одним із загадковіших та наймістичніших міст США. Новий Орлеан — це гармонійне та колоритне поєднання французької, африканської та американської культур і звичаїв, джазу, атмосферних карнавалів Марді Гра та місто людей, які практикують особливий вид чаклунства — вуду.

Кейра, озираючись по сторонах, оглядала маленькі будиночки в європейському стилі, перехожих та крамнички. Девід, побачивши захват в її очах, щиро всміхнувся та, вчасно підхопивши за лікоть, уберіг від падіння.

— Дякую, милий! — поцілувала чоловіка в щоку.

Кейра була одягнута в чорну обтислу сукню й взута в туфлі на підборах. Хвилясте, довге, розпущене волосся розвіювалося від вітру. Вона озирнулася й всміхнулася.

— Чому ти так дивишся?

— Можливо, тому, що моя дружина найпрекрасніша жінка у світі? — підморгнув та палко поцілував у вуста.

— Девіде, — зашарілася, — на нас перехожі дивляться.

— Байдуже, — знизав плечима й, схилившись, провів вустами по шиї.

Через пів години прогулянки Кейра зупинилася біля однієї крамниці. Девід обійняв її ззаду й прошепотів на вухо:

— За нами слідкують перевертні.  

— Коханий, ми приїхали в Новий Орлеан, щоб знайти Агату Лаффон. Давай не будемо вв’язуватися в конфлікт з місцевою зграєю вовків.

— Якщо вони й надалі будуть задивлятися на тебе, то я за себе не відповідаю.

Кейра всміхнулася й, озирнувшись, промовила:

— Вгамуйся, ревнивцю.

Вони зайшли всередину. Кейра озирнулася та, подивившись амулети, чаші та різні дрібниці, пригляділа меч, який висів на стіні. У голові промайнула ідея. Кейра всміхнулася та запитала в господаря крамниці, скільки він коштує.

— Девіде, купляємо цей меч!

Він округлив очі й промовив:

— Мила, ти впевнена, що він нам потрібний?

— Це незвичайна та дорогоцінна реліквія! — сказав чоловік та дістав меч.

Кейра попрохала господаря крамниці вкласти холодну зброю в піхву з ремінцем, та озирнувшись, всміхнулася Девіду. Він розрахувався й усміхнувся у відповідь. Вона закинула меч через плече й першою вийшла з крамниці.

— Цей меч не пасує до твого стилю! — голосно засміявся Девід.

— Байдуже! — стенула плечима. — Ходімо шукати будинок Агати Лаффон.

Гарний та бадьорий настрій Кейри передався Девіду. Він взяв дружину за руку й, всміхаючись, поцілував у скроню. За поворотом різко зупинився. Міцно стиснувши її долоню, став попереду. Озирнувся й, помітивши двох чоловіків, які вороже дивилися на них та повільно підступали, нахмурився. Зазвичай вовки між собою не б’ються, але з чужаками, які завітали на їхню територію, у них трапляються сутички. Девід чудово знав неписані, природні правила вовчої зграї, проте, щоб уберегти дружину, не показав своє роздратування й спокійним тоном промовив:

— Ми лише гості у вашому місті й не становимо для вас загрози.

Очі Девіда стали яскраво-блакитними. Кейра виглянула через його плече й озирнулася. До них через натовп наближалися ще декілька чоловіків, й вона подумала:

«Ще цих проблем не вистачало. Провокувати перевертнів не дуже хочеться».

— Ти чужак на нашій території! — промовив перевертень, який стояв найближче, й вишкірився.

Музиканти на вулиці перестали грати, й запала тиша. Помітивши, що перевертні повільно почали відступати, а інші взагалі зупинилися посеред дороги, Кейра вийшла з-за спини чоловіка. Оглянулася та, прочитавши адресу на будинку, біля якого вони стояли, смикнула Девіда за руку й прошепотіла:

— Це адреса Агати Лаффон.

— Августе, це мої гості! — пролунав мелодійний жіночий голос. — І не забувайте, що зараз ви знаходитеся на моїй території.

Їхню увагу привернула струнка рудоволоса жінка з довгим хвилястим волоссям. Вона була одягнута в чорну, закриту, приталену сукню-міді, взута у високі підбори та несла пакунки в руках. Перевертень рикнув та, свердлячи поглядом Девіда, відійшов. Жінка з сіро-зеленими очима підійшла ближче й, всміхнувшись, промовила:

— Мене звати Агата. Я чекала вас. Ходімо!

Кейра, переглянувшись із Девідом, прошепотіла:

— Вона молода та вродлива.

— Вже ревнуєш? — хмикнув чоловік і поцілував дружину у скроню. Кейра всміхнулася та стиснула його руку.

Перевертні розійшлися, а на вулиці знову пролунав мелодійний джаз.

Вони пройшли через арку. Агата махнула рукою, й залізні ворота з гуркотом закрилися. Посеред подвір’я стояв фонтан, оздоблений силуетами химер, а вазони з квітами прикрашали не лише дворище, але й сам фасад двоповерхового будинку. Балкон прикрашений візерунковими куваннями, а прямокутні вікна були розташовані близько одне біля одного. Кейра оглянула лампади різних форм, в яких стояли білі свічки, й вогонь миттєво піднявся доверху. Агата озирнулася. Звузивши очі, поглянула на свічки. Відкривши двері, запросила зайти в будинок. Девід, смикнувши за руку Кейру, насупився.