Розділ 13

Кейра сиділа у кріслі, закинувши ногу на ногу, та вдумливо дивилася на сплячого Девіда, й варто йому було поворухнутися, як відразу підскакувала на місці. Вона не слухала, про що сперечалися Джеральд та Себастьян. Не слухала, про що говорили Дарія та Селеста. Її всесвіт лежав у вітальні в магічному колі, й хтозна, на скільки вистачить магії, щоб втримати його після пробудження. Зітхнувши, піднялася зі свого місця й, підійшовши до Дарії, мовчки взяла її за руку та повела за собою.

— Кейро, з тобою все нормально? — вийшовши на вулицю, запитала.

Вона знизала плечима та, озирнувшись, стиснула вуста.

— Ні, не нормально! Перш за все я хочу перепросити за свою поведінку та зізнатися, що я б все одно не сказала правду про Даміана до того часу, доки не впевнилась би, що йому нічого не загрожує!

Дарія захитала головою й обійняла Кейру.

— Я вже не ображаюся, чесно! Мама також намагається зрозуміти. Ми родина, Кейро, тому всі наші проблеми будемо вирішувати разом.

— Дякую за розуміння та підтримку! — схилила голову й тяжко зітхнула.

— Тобі потрібно відпочити!

— Ні, ніякого відпочинку! Я не можу втрати контроль над ситуацією!

Дарія нахмурилася.

— Я буду наглядати за Девідом!

— Дар, ніякого нагляду! Ти вагітна! Тобі також потрібний відпочинок!

Вона закотила очі.

— І ти туди!

— Забула, як мене постійно оберігала?

Дарія всміхнулася та провела рукою по животу.

— Не забула, — захитала головою.

З будинку вийшли Себастьян та Джеральд. Обоє виглядали стривоженими. Себ обійняв дружину та зиркнув на Кейру.

— Кровний зв’язок не так просто розірвати, — після хвилини мовчання мовив Джеральд, — тим паче зв’язок із демоницею. Проте є один варіант.

— Який? — запитала Кейра, й чоловік відвернувся та, склавши руки позаду, поглянув на небо. — Не мовчіть, Джеральде! Благаю вас!

— Є одна давня історія про кохання відьми та демона. Вона стала міфом, забутою надприродним світом оповіддю, яка суперечила правилам двох світів. Не може демон покохати свого ворога, а відьма, яка володіє білою магією, віддати своє життя заради первістка, в якому тече демонська кров. Проте є відьма, яка проживає в Новому Орлеані та вважається нащадком цього союзу. Про неї мало хто знає, адже ми б не прийняли ту, яка всупереч всім надприродним правилам живе в нашому суспільстві. Її звати Агата Лаффон. 

Кейра, уважно слухаючи розповідь Джеральда, округлила очі та мигцем поглянула на Себастьяна.

— Якщо ця відьма дійсно ще жива, то як вона допоможе нам? Я щось не можу зрозуміти закономірність!

— Вона може розірвати кровний зв’язок Девіда з Ліліт! — відповів Джеральд.

Кейра стиснула плечима та переглянулася з Дарією.

— Ох, голова йде обертом! — сказала Дар.

— Не те слово! — похнюпилася Кейра. — Дякую вам, Джеральде, але виникає ще одна проблема — це сам Девід. Я не знаю, коли він прокинеться, який у нього буде настрій, й ще цей Кривавий Місяць діє на мого чоловіка трішки… погано!

— Післязавтра Кривавого Місяця вже не буде! — спокійно мовив Джеральд. — Тому нам всім потрібно протриматися ще добу!

— Я не хочу нагнітати, проте якщо Ліліт черпає силу від Кривавого Місяця, то чому ж вона не атакує?

Дарія зітхнула. Себастьян ще більше похнюпився, а Джеральд, легко всміхнувшись, відповів:

— Вона не дурепа! Їй потрібно накопичити сили та енергію! Тим паче вона ще не знає, що я тобі віддав меч, а він становить загрозу не лише для неї! Й тобі також, Кейро, варто відпочити, а то маєш не дуже гарний вигляд!

З цими словами Джеральд, поклавши руки у кишені, пішов до автівки.

— Ліліт не дурепа, вона просто неадекватна лярва! — скривилася Кейра та, озирнувшись, легко всміхнулася й попрощалася з Себастьяном та Дарією.

Повернувшись у будинок, побачила, що Селеста сидить на її місці в кріслі й дивиться на Девіда.

— Кейро, йди відпочинь, мила! Я буду з сином! — не відводячи від нього погляду, сказала.

Вона наблизилась до Селести та, ставши навколішки, взяла її за руку й попросила вибачення. Вона сказала ті самі слова, що й говорила Дарії. Жінка кивнула й поцілувала її в маківку.

— Я також матір, тому розумію тебе, як ніхто інший! Відпочинь, а за Девіда не хвилюйся! — всміхнулася.

— Він… може себе агресивно поводити, — прошепотіла.

— О, ти за це також не хвилюйся! Мій зв’язок із сином сильніший, ніж якийсь там зв’язок із демонською лярвою!

Кейра хмикнула від її слів про «демонську лярву».

— Але нашого ворога не потрібно недооцінювати!

— Ліліт недооцінила ваше кохання! — мовила Селеста.

Кейра перевела погляд на чоловіка й прошепотіла:

— Qui bene amat, bene castĭgat1.

Девід, розплющивши очі, декілька секунд дивився у стелю. Все, що він міг пригадати, так це те, що відбувся ритуал прощання з Грегорі, по поверненню додому Кейра дістала з машини меч, а надалі мутні спогади. Озирнувся та, повільно піднявшись, насупився. Він лежав у колі, створеному з солі, а навколо були червоні свічки та магічний бар’єр. Почувши чиїсь кроки та серцебиття дружини, схопився за голову. Ці звуки були настільки хаотичними та різкими, що він скривився від неприємного відчуття.