Розділ 12.1

Розпустивши волосся, Кейра одягнула чорну довгу сукню та накинула наверх червоний балахон. Взявши батькові речі, різноколірні свічки, хмиз та сіль, вийшла на подвір’я. Всі в поселенні чекали, коли вона підготовиться до ритуалу. Відьма пішла до озера, адже вважала символічним, що саме біля води вони попрощаються з батьком. Його душа повинна знайти матір.

Кейра розділила хмиз на чотири частини й, зайшовши в коло, взяла сіль та розсипала його трикутником. Поставивши червону свічку усередині та навколо, магією запалила її та стала чекати. Червоний колір свічі означав колір любові, пристрасті та енергії вогню. Якщо вона згасне, то це значить, що духи не готові прийти, проте, якщо вона розгориться з більшою силою, то це означає, що вони підтримають ритуал. І свічка розгорілася. Кейра всміхнулася та, почавши розставляти різноколірні свічки навколо, магією вогню запалювала їх та шепотіла:

— Біла свічка використовується для захисту та очищення від негативу, чорна свіча дозволяє контактувати з померлими, помаранчева — приваблює успіх та налагоджує стосунки, жовтий колір свічі розвиває ясновидіння та інтуїцію.

Коли свічки запалали, Кейра продовжила далі:

— Зелений колір свічі — це допомога в лікуванні хвороби, блакитний — розвиває творчість і надає натхнення, синя свічка — це колір влади та впливу, а фіолетовий — допомагає розвинути магічні здібності та увійти в контакт із потойбічним світом.

Почувши кроки, озирнулася. Жителі поселення прийшли й всі були одягнуті в червоні балахони. Оглянувши їх, зустрілася поглядом із Девідом і легко всміхнулася. Перевівши погляд на Дарію та Селесту, кивнула. Наперед вийшов Себастьян, як Старійшина клану Гуатор Елемента, та, ставши поряд із Кейрою, голосно сказав:

— Стихія вогню дуже суперечлива. Вона може знищувати все навколо, не шкодуючи нікого і нічого, але це лише одна сторона. Якщо використовувати вогонь у добрих цілях, він може зігріти в холодні часи, допомогти приготувати їжу та обігріти житло. Також вогонь дарує своїм підопічним великий магічний потенціал, але лише холодне серце і тверезий розрахунок здатні перетворити цю силу не на коливання повітря, а на справжню магію.

Вогонь зі свічок піднявся, й хмиз запалав, підіймаючи полум’яний язичок доверху. Кейра взяла речі батька та, закинувши їх у багаття, дістала кинджал і, розрізавши собі долоню, скривилася. Її кров окропила багаття й вона обернувшись до жителів, давлячись сльозами, промовила:

— Грегорі Маршал, був представником магії вогню:  енергійний, душевний, гордий, рішучий, упертий, чудовий та відданий чоловік і люблячий батько. Він віддав своє життя заради мене, тому настав час попрощатися з ним, щоб його душа знайшла спокій та вічність поряд із матір’ю. 

Коли почувся тряскіт, із полум’я на декілька секунд появилися Духи Вогню. Кейра та всі жителі поселення поклонилися та стали на коліна.

— Тату, пробач, — прошепотіла Кейра, й краплі сліз, стікаючи по щоках, впали на землю. — Я вірю, що твоя душа знайде спокій та умиротворення.

Відчуваючи, як її легені наповнюються жаром, повільно підняла голову й побачила образ батька у вогні. Він зникнув, й разом із ним почало згасати полум’я. Настала тиша. Відчувши дотик, озирнулася. Девід простягнув їй руку, і Кейра, подавши її, опинилася в міцних чоловічих обіймах. Відійшовши від Девіда, обійняла тітку Калісту та подякувала всім жителям клану за підтримку. Вони розійшлися, й біля неї залишився Девід, Селеста та Дарія з Себастьяном. Кейра озирнулася та, поглянувши на вогнище, яке догоряло, підняла з землі батьків кинджал і промовила:

— Світла пам’ять батькові. Він знайде спокій поряд із ненькою! — стиснувши руку Девіда, додала: — Магія Вогню не згасне, доки жива я та наш син Даміан!

Повернувшись у поселення, Кейра зняла балахон та, віддавши кинджал Девіду, підійшла до машини, яку дав їй Джеральд, й дістала з заднього сидіння меч. Почувши вовче виття, чоловік озирнувся й вищирився.

— Девіде, зграя під наглядом Конклаву! — поклавши руку на його плече, промовила.

Він повернув голову. Його очі були яскраво-блакитними.

— Заспокойся, коханий! — дотягнулася до нього та поцілувала в щоку. — Розумію, що ти хочеш піти до зграї, але тобі краще залишитися зі мною!

Девід підняв голову до неба.  

— Через декілька годин сходить Кривавий Місяць, я не хочу тобі нашкодити!

— Не нашкодиш! — Кейра, міцно тримаючи меч у руках, обійшла чоловіка та, ставши напроти, легко поцілувала його у вуста. Відсторонившись, взяла його за руку та повела за собою в будинок.

— Що це за меч?

— Цей меч дав мені Джеральд для боротьби з Ліліт.

— Гм… дуже цікаво! Значить, він весь час був поряд!

Девід нахилився та взяв меч за руків’я. Побачивши, що пальці на руках у чоловіка стали чорними, Кейра нахмурилася.

— Поверни мені меч, будь ласка! — лагідно сказала Кейра та простягнула руку.

Девід, не реагуючи на її слова, розглядав меч і хижо посміхався.

— Поверни мені меч, будь ласка! — підвищила голос.

Чоловік перевів на неї погляд і хмикнув. Його зіниці очей на декілька секунд стали чорними.