Розділ 11.1

Посеред глибокої ночі Кейра дійшла до поселення Тімере й побачила, що захисний бар’єр Селести знищений, а на землі лежали трупи істот. Їхні тіла були викривлені та обвуглені. Скривилася від різкого запаху сірки й, погасивши вогняну кулю, залишилася в темряві, щоб не привертати до себе уваги. Почувши протяжне люте виття та людські голоси, пришвидшила кроки. Побачивши, що вовки в оточенні представників Конклаву, нахмурилася.

— Джеральде!

Чоловік озирнувся.

— Не випускайте вовків із кола! — наказав та наблизився до Кейри. — Поселення атакували демони, проте наших сил недостатньо. Деякі вовки також змогли втекти!

Вона похитнулася, й Джеральд підхопив її за лікоть.

— Маєш… потріпаний вигляд, — прошепотів.

— Що ви хочете зробити зі зграєю? — насупилася, коли побачила, як Конклав створив навколо вовків магічну перешкоду. Намагаючись прорватися через бар’єр, вовки ричали та скалилися.

— Перевертні не можуть контролювати свою агресивну природну сутність. Вони становлять загрозу!

Кейра висмикнула руку й поглянула на чоловіка.

— Зараз єдина загроза — це Ліліт та її прихвостні!

— Межа між світами тонка, й Ліліт використовує силу Кривавого Місяця. Магія відьомських громад у цей період слабшає.

Кейра не відчувала, що її магія стала слабшою, але інформувати про це Джеральда вона не хотіла. Можливо, такі зміни сталися через те, що за допомогою Нуріеля вона зуміла поєднати разом магію двох стихій та створити п’ятий, окремий та властивий елемент. Також батько перед смертю віддав їй свою магію вогню, й тому вона енергетично і фізично стала сильнішою. Кейра й раніше могла з’єднувати дві стихії, проте зараз вона відчула всю їхню міць, енергію та баланс.

— Ми втратили деяких товаришів, — зітхнув чоловік.

— Я також втратила сьогодні батька, — прошепотіла та, висмикнувши руку, озирнулася. Вона побачила на землі тіла представників Конклаву та вовків. — Перевертні загинули, проте… не перетворилися на людей!

— Мої співчуття, Кейро, з приводу загибелі батька! — сказав Джеральд. — Щодо зграї, під час Кривавого Місяця перевертні залишаються у своїй вовчій сутності.

— Що? — ахнула та, зробивши крок до бар’єра, поглядом почала шукала Девіда. — Це всі зі зграї?

— Так! — кивнув Джеральд.

— Альфа є! — поглянула на Хантера, й він заричав. — Патрік! — перевела погляд на Омегу, який став поряд із вожаком. — Проте я не бачу… Девіда! Його немає серед вовків! Я повинна знайти свого чоловіка!

— Почекай! — Джеральд схопив Кейру за руку. — Наші пращури трактували Кривавий Місяць, як прихід на землю темних сил, які могли спотворювати все живе на планеті та силою змусити служити їм.

— Джеральде, мені не цікаво! — відрізала. — Я повинна знайти Девіда, а не слухати про міфи та легенди…

Чоловік під виття вовків потягнув Кейру за собою. Вона озирнулася та побачила, як на шиї деяких вовків закинули чорні нашийники, й вожак накинувся на представника Конклаву, проте відразу ж був збитий із ніг батогом.

— Під час Кривавого Місяця Ліліт хотіла скористатися його темною силою та заволодіти свідомістю перевертнів! — мовив Джеральд. — Її демони атакували саме поселення Тімере, одне з найбільших поселень в Англії. Деякі перевертні в сутичці з демонами мертві, й за твоїми словами Девід зник. Можливо, він десь блукає в темному лісі у вовчій формі й шукає свою жертву. Він не перетвориться до тих пір, доки, — чоловік підняв палець вверх, й Кейра поглянула на Червоний місяць, — не пройде фаза місяця. Ти програєш у цій боротьбі, тому краще відступи!

— Fide, sed cu, vide, — почула шепіт та насторожилася.

— Слова, звичайно, мають сенс! Проте справжній Джеральд не сказав би відступити! — схопила його за горло. Обличчя чоловіка викривилося в гримасі, а очі стали чорними. Він засміявся та, викрутивши Кейрі руку, відкинув від себе.

— Сила Кривавого Місяця неймовірна! — голосно промовив та скинув балахон. Кейра озирнулася й побачила, що всі представники Конклаву — це ті самі демони, що напали на поселення. Це був обман, й вона разом із вовками потрапила в халепу.

Вони стали більшими на зріст, із довгими кігтями на руках. Їхні тіла змінювалися фізично, й на спинах з’являлися шипи. Вовки ричали та намагалися вирватися з магічної пастки. Побачивши їхній супротив та боротьбу, Кейра піднялася на ноги та жбурнула полум’я в демонів. Ті, кого охопив вогонь, почали корчитися та в конвульсіях падати на землю. Кейра метнулася до вовків, проте в боротьбі проти демонів була збита з ніг. Істота схопила її за волосся та підняла над землею. Почувся крик, й вона, впавши на землю, озирнулася. Демон впав біля неї, а натомість появився Джеральд із клинком у руці та Конклав, який рубав демонів мечами. Чоловік подав їй руку.

— Джеральде, це точно ви? — нахмурилася та за допомогою чоловіка піднялася на ноги.

— Ти маєш якісь сумніви? — кинув енергетичну кулю в демона.

— Дякую за допомогу, але я повинна декого знайти! — поглянула на вовків і додала: — Врятуйте їх!

Джеральд кивнув.

— Йди, дитя, ми тут впораємося!