Розділ 10

Туман оповив своїм покровом місто. Кейра озирнулася й скривилася. Гнітюча тиша, ліхтарі на вулиці весь час мерехтіли, а від різкого запаху обвуглених тіл скручувався вузлом шлунок. Крізь імлу побачивши згорілі будинки, широко відкрила очі та зупинилася. Покрутивши головою, схлипнула та закрила долонею вуста. Вона була шокованою тим, що бачила перед собою. Місто — привид! І все це за декілька годин!

— Ліліт! — закричала. — Ти чекала мене? Я прийшла!

Почулося ричання, й Кейра покрутила головою.

— Яка радість, що ти нарешті прийшла! Твого батька легко було заманити в місто! — пролунав сміх, й демониця вийшла з туману.

Кейра дивилася на Ліліт, а точніше сказати, на своє лихе віддзеркалення.

— Невже ти така страшна, що знову вкрала мій образ? Тепер зрозуміло, чому Адам та Люцифер зрадили…

Вона не встигла договорити, як демониця миттєво опинилася поряд та, схопивши її за горло, підняла над землею.

— Ех, намагаєшся розгнівати мене? Даремно!

Вона жбурнула Кейру, яка, приземлившись на спину, застогнала від болю. Перевернувшись на живіт, підняла голову та ахнула, коли побачила закривавленого батька, який височів над землею, скований ланцюгами по ногах та руках.

— Тату! — із жахом закричала та, піднявшись на ноги, побачила, як із туману вийшли пекельні пси та почали кружляти навколо Грегорі.

— Кейро, — застогнав батько. — Тікай.

— Мої пси не будуть чіпати твого татуся до того часу, доки я не дам наказу! Пекельні гончі сильніші, ніж Баргести, та більш люті. Натяк зрозуміла?

Кейра, тяжко дихаючи, відчула, як по щоках потекли сльози відчаю.

— Що тобі потрібно? — озирнулася.

— Ти сама знаєш відповідь!

Кейра почала істерично сміятися. Її сміх заполонив місто та роздалося відлунням.

— Ти знущалася з мого чоловіка! Вбила невинних людей! Хочеш вбити мого батька! Маніпулювала мною, але сина я тобі ніколи не віддам! — захитала головою та, жбурнувши вогняну кулю, накинулася на Ліліт.

Між ними розпочалася бійня. Вони раз за разом завдали одна одній удари, застосували свою магію, й коли здавалося, що Ліліт здобула перемогу, відкинувши від себе Кейру, демониця дала наказ пекельним псам атакувати Грегорі. Кейра через біль піднялася на коліна та застосувала силу руни Альгіз, створивши захисний бар’єр навколо батька.

Пси видали протяжне ричання, не в змозі пройти через бар’єр, а Ліліт, гнівно закричавши, знову завдала сильного удару в живіт. У Кейри перехопило подих, й вона скрутилась навпіл на землі. Ліліт схилилася над нею та, схопивши її за голову, гнівно промовила:

— Я тобі покажу, як знущалася з гібрида, і так буде зі всіма тими, кого ти любиш! Я свого часу страждала, й настав час страждати тим, хто зараз не кориться мені.

Кейра закричала від болю. По тілу пройшовся заряд електричного струму, й місто опинилося в цілковитій темряві. Демониця темряви, використовуючи свою силу, могла знущатися не лише над людською плоттю, але й свідомістю.

— Розплющ очі! — закричала Ліліт.

Кейра повільно відкрила повіки й, озирнувшись, відступила. Вона перебувала в печері, а навпроти неї навколішки стояв Девід, її коханий чоловік. Ліліт стала позаду, схопила за підборіддя й наказала дивитися.

Тіло Девіда спалахнуло в пекельному вогні. Він не кричав, міцно зціпивши зуби. Кейра зрозуміла, щоб зменшити біль, він використовував свою магію. Його тіло повільно деформувалося, й, втрачаючи магію, очі також міняли свій відтінок.

— Я раз за разом катувала його, — прошепотіла на вухо. — А коли він почав відновлюватися, регенерувати, знову завдавала болю. Зрештою, така забава набридла мені!

Кейра не лише все бачила, але й відчувала його біль. Не в змозі поворухнутися, щось сказати та заплющити очі, плакала й подумки благала зупинити його страждання.

— Зараз буде найцікавіше! — голосно засміялася демониця.

Кейра дивилася, як обпалене тіло Девіда відновлювалося, й зрештою, коли він став іншим, Ліліт розрізала ножем свою руку та напоїла його своєю кров’ю.

— У його жилах тече моя кров. Він належить мені, проте я можу позбавити його статусу служителя, лише зроби те, що я прошу…

Надалі Кейра вже не чула голос Ліліт. Те, що вона бачила перед собою, почало змінюватися: зникала печера, образ Девіда й сама демониця, а натомість відьма опинилася на березі океану в довгій червоній сукні. Не розуміючи, що відбувається, озирнулася та поглянула на свої руки у вогні.

— Ліліт маніпулює та показує страждання Девіда! — почула голос Нуріеля. — Твій страх породжує різні почуття, так покажи його силу! Ти володарка двох стихій, наділена силою руни Альгіз. Я допоможу тобі, лише довірся своїм відчуттям та магії, яка тече у твоїх жилах!

Кейра повільно зайшла у воду. Океан миттєво став бурхливим, піднімаючи доверху хвилі, які розбивалися об скали. Вона жбурнула вогонь, й дві протилежні стихії поєдналися. Поміж вогню та хвиль вона йшла далі не зупиняючись. Вода повністю обволокла її тіло. Кейра заплющила очі та занурилася. Відчувала тишу та спокій. Опускаючись все глибше, віддавши себе магії води, схрестила руки на грудях та спалахнула вогнем. Вода та вогонь вирували навколо неї, утворюючи п’ятий елемент стихії: поєднана магія двох протилежностей.