Розділ 9.1

Коли Девід вийшов, вона ще декілька хвилин продовжувала стояти на місці.

Зітхнувши, оглянулася та, взявши речі, повернулася у ванну кімнату. Поглянувши на себе в дзеркало, насупилася. Вона мала ще той вигляд: чорні круги під очима, втомлений вигляд, потріскані вуста.

— Шкода, що володіючи магією двох стихій та силою руни Альгіз, не можна магічно привести себе до ладу за декілька хвилин, — пробурмотіла та, заглянувши знов у пакет, побачила тональний крем, губну помаду, тіні та туш. Всміхнулася. Селеста навіть подумала й про це.

Підсушивши волосся, заколола прядки з двох сторін та нафарбувалася. Вийшовши з ванної, одягнула нову спідню білизну, темно-сині обтислі джинси з високою талією, червоний короткий светр із вирізом спереду та, взувши кросівки, вийшла з будинку. На терасі її чекав Девід. Повернувшись, чоловік знову прискіпливо оглянув її. Кейра зашарілася від такого погляду та, опустивши голову, промовила:

— Досить так дивитися!

Девід підійшов та великим пальцем підняв її підборіддя.

— Сьогоднішня ніч виняткова для перевертнів, тому тобі та матері краще покинути поселення Тімере!

— Я знаю! — промовила й, відступивши у сторону, спустилася по східцях. Девід зітхнув та пішов слідом за нею.

— Найбільший вплив на свідомість та самопочуття перевертнів має повний червоний місяць, або, як його ще називають, Кривавий Місяць і декого він змінює до непізнаваності. Для нашої громади Кривавий Місяць — це ніби танець добра та зла, родини і самотності, коли перевертні обирають свій шлях та своє призначення.

Кейра кивнула. Вона подумки повторювала слова за ним. Одного разу Девід вже говорив, що, коли настане Кривавий Місяць, їм прийдеться розлучитися на добу, й вона була підготовленою до цієї розлуки. Лише доба…

Вона зупинилася й зітхнула.

— Лише доба, а не пів року, — прошепотіла та опустила вії.

Чоловік також зупинився та озирнувся.

— Девіде, я дуже рада, що ти повернувся!

До них підійшла дівчина Джейда та, всміхнувшись, провела рукою по його плечу. Кейра стиснула вуста та склала руки на грудях.

— Зграя ніколи не покине тебе! — додала молода вовчиця.

Девід кивнув та подякував. Кейра, спостерігаючи, як вовчиця посміхається йому, скривилася й голосно фиркнула. Джейда мигцем поглянула на Кейру та відступила.

— До скорої зустрічі, Девіде! — мило всміхнулася й знову поглянула на Кейру.

Чоловік провів її поглядом та, хмикнувши, поглянув на дружину.

— Зграя тебе швидко прийняла, особливо… Джейда! — закотила очі.

— Шкода, що це Джейда, а не інша жінка!

Кейра широко відкрила очі.

— Вона фліртувала з тобою, й не удавай, що ти не помітив!

«Мене хоча й прийняли в поселенні Тімере як дружину Девіда, проте я не повинна любити їх, як і вони мене, тому з задоволенням вирву шерсть цій вовчиці, якщо вона ще хоча б один раз наблизиться до нього».

Від своїх думок та почуття ревності насупилася та з-під чола поглянула на чоловіка. Вона душила в собі роздратованість й ледве стримувалася, щоб не спопелити Джейду на місці. Від всіх емоцій, які раптово нахлинули, почала істерично сміятися. Девід нахмурився та легко торкнувся її плеча.

— Вибач, — продовжуючи сміятися, прошепотіла. — У мене відчуття, що я знову… божеволію.

— Джейда для мене як молодша сестра, — промовив.

— Угу, проте вона так не думає! — захитала головою.

— Ревнощі — це не завжди погано. Вони також можуть свідчити про сильний зв’язок та кохання між партнерами!

Кейра відвернулася.

«Він читає мене, як відкриту книгу. Помітив, що я злилася та ревнувала. Ох, Боже, дай мені сили!» — подумала.

Вони дійшли до околиці, й Кейра, побачивши купол, зупинилася.

— Якщо у перевертнів під час Кривавого Місяця відбуваються певні зміни, то де гарантія, що інші зграї, які населяють нашу місцевість, не вийдуть на полювання?

— Гарантії немає! — відповів Девід. — Проте до повного червоного місяця найбільш агресивних заковують у ланцюги. Кривавий Місяць лише раз у декілька століть, але все одно варто бути обережним!

Девід провів рукою по захисному куполу та, розвернувшись, подав руку Кейрі.

— Його створила матір, тому я можу пройти через магічний бар’єр.

«Це ще один доказ, що ти Девід!» — подумала та подала йому руку.

Вони дійшли до ріки, й Кейра, присівши, провела рукою по воді. Стихія відреагувала на її появу, і з неї піднялися водяні звірі. Вона голосно засміялася та, піднявши голову, всміхнулася чоловіку.

— Найбільш захопливе видовище, це коли з’являються Водяні коні. На жаль, деякі відьомські громади вважають їх злими монстрами водойм та бояться, що вони можуть затягнути їх у свою стихію назавжди. Насправді це милі створіння природи, які не проявляють ворожості, а навпаки, якщо потрібно, допомагають та рятують людей.