Розділ 8.1

Кейра глибоко дихала. Її груди підіймалися вверх-вниз, відчуваючи кожний легкий та ніжний дотик, який спровокував ланцюгову реакцію в тілі. Тепло розлилося по всьому тілі, й вона, піднявши голову, зазирнула в його зелені очі, в яких була ніжність та турбота. Відсторонившись, Девід пильно поглянув у глибокі блакитні очі та, нахилившись, вустами забрав її сльози. Запах Кейри для нього був особливим та збуджуючим до божевілля. Він чув її серцебиття й, торкнувшись долонею до жіночих грудей, легко поцілував у вуста. Вона тихенько застогнала та притулилася до нього. Вони дихали в унісон, й крізь мокрий одяг відчули, як по тілу пройшлася хвиля збудження. Провівши рукою по спині, Девід підняв мокре волосся доверху та поцілував у шию. Дівчина, схопившись за його плечі, вигнула спину та схилила голову набік. Він пестив язичком її шию, ключицю, прокладаючи доріжку з поцілунків до грудей. Кейра ахнула та закусила нижню губу, насолоджуючись його дотиками. Девід стиснув її сідниці та, повільно підіймаючи мокру сукню, провів рукою по стегну, й Кейра знову тихенько застогнала.

Він підхопив її на руки й виніс із води. Кейра зітхнула та, поклавши голову на груди, заплющила очі і прошепотіла:

— Девіде, не покидай мене більше.

Чоловік зупинився й, поцілувавши її у верхівку, провівши рукою по мокрому волоссю, відповів:

— Не покину.

Вона обвила його руками й вткнулася обличчям у шию. Відчувши спокій та захист у його обіймах, бажання, щоб поряд був Він, занурилася у глибокий сон. Її тіло повинно було відновитися від обряду очищення, й Девід, розуміючи це, як би не бажав знову відчути її, проте вчасно зупинився та відніс дружину в поселення Тімере.

Його зустріла зграя, матір та Патрік. Девід подякував батьку за допомогу та направився в будинок. Селеста також пішла слідом за ним й, присівши на край ліжка, поглянула на сина. Він обережно поклав дружину на ліжко та, взявши покривало, накрив її. Селеста всміхнулася, й Девід, поглянувши на матір із-під лоба, мовив:

— Не довіряєш мені?

Селеста зітхнула та, взявши Кейру за руку, передала їй частину своєї магії світла.

— Очі не вірять, що ти мій первісток, проте материнське серце вірить, що ти повернувся!

Вона піднялася з ліжка та, наблизившись до сина, легко погладила його по щетині та, поцілувавши в щоку, додала:

— Все змінилося, сину, й ти повинен набратися терпіння! Відпочивай, ви в безпеці! — озирнувшись, мигцем поглянула на Кейру. — Принаймні ця ніч буде спокійною!

Селеста вийшла з будинку та направилася на околицю поселення. Взявши захисні артефакти, створила магічний бар’єр навколо. Почувши кроки, оглянулася. До неї підійшов Патрік та, поцілувавши в щоку, обійняв.

— Я відчуваю, що забула дещо важливе, якийсь спогад не дає мені спокою, але пригадати… не можу, — прошепотіла та взяла чоловіка за руку. Почувши протяжне виття, здригнулася. Патрік міцніше обійняв. — Не можу звикнути! — хмикнула Селеста.

— Зграя нервує. Всі відчувають зло, яке ховається в темряві!

— Ти не сказав, що пішов слідом за Девідом!

— Не сказав! — кивнув. — Він також знав, що я йду слідом за ним, проте дозволив допомогти.

— Наш син змінився не лише фізично. Мені навіть страшно уявити, що він пережив! — зітхнула та витерла сльози з обличчя. — Як думаєш, Кейра сказала йому, що… що їхній син… загинув? — схилила голову.

Патрік також зітхнув.

— Якщо не сказала, то рано чи пізно він про все дізнається, й ми повинні бути поряд, щоб Девід не накоїв лиха!

Тим часом Девід стояв біля вікна та дивився на нічне небо. Скоро повний місяць, й він відчував його силу. Поглянувши на руку, яка тремтіла, стиснув кулак. У думки різко увірвався спогад про пекельний вогонь. Перевівши подих, відчув, як втрачає над собою контроль.

— Девід!

Він повернув голову. Кейра плакала уві сні та кликала його. Наблизившись, приліг поряд та міцно обійняв.

— Я поряд, — провівши пальцем по її шиї та торкнувшись руни Альгіз, поцілував у плече.

Кейра продовжувала щось бурмотіти та крутитися в його обіймах. Девід взяв її руку та схрестив пальці. Відчуваючи, як нестримно б’ється її серце, легко поцілував обличчя та міцніше притиснув до себе. Через декілька хвилин вона заспокоїлася, й разом із нею заспокоївся і він.

Жодна частина цієї книги Не може бути скопійована чи опублікована без письмової Згоди автора.

*** Якщо ви читаєте цю книгу не на Букнет — вона вкрадена у автора ***