Розділ 8

Девід розумів, що потрібно набратися терпіння, щоб Кейра та його родина прийняли його нового. Так, він змінився фізично, але всередині залишився тим самим Девідом Ламбертом: перевертнем, який наділений магією.

Новина про те, що Кейра втратила дитину, душила його зсередини. Він віддав своє життя заради них і боровся також заради них. Гнів, який заполонив його душу, могла вгамувати лише Вона. Його темрява та спроможність підкорити своїй волі чорну магію фактично вберегла життя в Безодні. Темрява — його частина душі, але Кейра не така. Сила Ліліт зводить її з розуму, маніпулює та завдає шкоди. Вона його світло, яке гасне, повітря, яким неможливо надихатися. Невже можна когось так сильно кохати?

Девід зупинив машину біля будинку Грегорі та озирнувся. Його Лаванда лежала на задньому сидінні. Він легко торкнувся її щоки, й вона, прокинувшись, щось пробурмотіла. Обережно взяв дружину на руки та озирнувся. З будинку вибіг Грегорі, який насторожено поглянув на нього, проте через секунду сказав мерщій занести Кейру в будинок.

— Я зателефоную Калісті, — побачивши укус вампіра та чорні жили на шиї доньки, промовив Грегорі.

Доки батько Кейри телефонував Калісті Вів’єн, Девід, взявши її за руку, поцілував долоню та присів на підлогу. Вона повільно відкрила повіки й почала кашляти.

— Де-віде, — прошепотіла.

— Я поряд, кохана, — стиснув долоню.

— Ти… повинен… знати, що…

Вона не договорила, адже, закашлявшись, намагалася глибоко дихати й вже через декілька хвилин знову знепритомніла. Почувши голоси, Девід піднявся з підлоги. У будинок забігла тітка Каліста та, зиркнувши на нього, мовила:

— Відійди, чоловіче! — доторкнулася до чола племінниці та, побачивши рани, нахмурилася. — Скоро світанок, потрібно підготувати Кейру до обряду очищення! Вода залікує її рани!

Чоловіки почали сперечатися, хто з них буде нести Кейру до озера, й Каліста, не витримавши, нагримала на них:

— Ви що, геть збожеволіли? Немає часу на суперечки! Грегорі, бери доньку та йди до ріки, а ти, — звернулася до Девіда, — краще… візьми для Кейри чистий одяг. Якщо ти дійсно Девід Ламберт, то не сперечайся. Кожна хвилина важлива.

Чоловік розвернувся та стрімко побіг у кімнату Кейри. Відкривши шафу, дістав сукню та спустився донизу.

— Швидко ти, — мовила Каліста та вигнула брови. — Ходімо!

Вони обійшли озеро та направилися в бік ріки. Дійшовши до неї, тітка попрохала Грегорі занести Кейру у воду. Девід залишився на березі та спостерігав, як ріка бурхливо відреагувала та прийняла жінок у свою стихію. Каліста наказала Грегорі вийти з води й промовила:

— Вода, яка перебуває в постійному русі, виробляє дуже багато енергії, створюючи навколо себе енергетичне поле. Чим швидше рухається водний потік, тим сильніше це поле. Тому одне з магічних властивостей води — це очищення від енергетичного бруду та чорної магії.

Читаючи заговір, Каліста омила Кейрі обличчя, руки та ноги й прикликала Духів Води. За мить вода в річці піднялася доверху й утворився бар’єр. Девід метнувся, але Грегорі вчасно схопив його за руку та зупинив.

Розплющивши очі, Кейра глибоко вдихнула. Вона відчула легкість у всьому тілі та довгоочікуваний душевний спокій. Оглянувшись, побачила себе зі сторони. Вона лежала у воді, а тітка Каліста проводила обряд очищення.

Магічні властивості води багато в чому засновані на тому, що вона має здатність приймати та передавати будь-яку інформацію, зберігаючи її без змін. Зачитування заговору або молитви на воду перетворює її в магічний інструмент, яким можна зцілити, очистити чи посилити магію. Вода вбирає в себе всі вібрації, з якими стикається, й тому є однією з найсильніших магічних захисниць.

Кейра покрутила головою та побачила біля озера батька та чоловіка. Дивлячись на нього, мимоволі всміхнулася. Він, склавши руки на грудях, нахмурившись та не відводячи погляду, спостерігав за ритуалом очищення.

Кейра зітхнула та, піднявши голову до неба, побачила орла, який кружляв над озером. Вона відчула печіння на шиї та торкнулася пальчиками до руни Альгіз. Скривилася від болю, адже її тіло боролося з чорною магією.

— Ти втратила віру, Кейро! — почувши лагідний голос, озирнулася. Від світла примружилась та схилила голову.

Вона раніше не чула цей голос й тому, наважившись, запитала:

— Хто ти?

— Підійми голову, та побачиш мене в небі.

Кейра озирнулася та, піднявши голову до неба, прошепотіла:

— Нуріель?

— Твій син живий! Девід повернувся, й настав твій час повернутися до життя!

Відчувши сильний поштовх, Кейра закричала й вже через секунду розплющила очі. Її тіло омивала вода, а з ран виходила чорнота. Повернувши голову, дотягнулася рукою до тітки. Вона всміхнулася та стиснула долоні племінниці. Вода повільно опускалася, й, коли бар’єр зникнув, Девід миттєво зайшов у воду та, підхопивши Кейру за спину, міцно обійняв.

Каліста вийшла з води й штовхнула Грегорі у плече.

— Ходімо!

Чоловік нахмурився.