Розділ 5

— Твій геніальний план, Ліліт, провалився!

Вона озирнулася й побачила демона Беліала. Скривилася.

— Так, я відпустила гібрида, дала йому шанс втекти, й це мій промах, але план не провалився! — злісно промовила. — Відьма сама відмовиться від свого сина, й тоді він стане моїм!

Демон вишкірився.

— Навіщо він тобі?

— Спочатку Адам прогнав із Раю! Люцифер вигнав із пекла та заточив у цей клятий паралельний світ! Жертвоприношення дитини гібрида та відьми з клану Гуатор Елемента поверне мені владу та силу, яку мала! Я знаю, хто оберігає дитинча! — злісно засміялася.

— Хочеш порушити баланс сил? Мені до вподоби твій план, Ліліт! Можливо, деякі демони стануть на твою сторону, проте чи не боїшся ти гніву Люцифера? Він не буде задоволений розколом у демонському світі!

— Відьма сама принесе мені свого сина! — впевнено відповіла. — А щодо гніву Люцифера чи когось іншого, мені байдуже!

На світанку Кейра повернулася в поселення. Змучена, вона мовчки йшла до будинку й навіть не реагувала на жителів. Побачивши батька біля машини, який сперечався про щось із тіткою Калістою, зупинилася. Хотіла озватися, але відчула, що сили покидають її. Впавши на коліна та схиливши голову, почула чийсь голос:

— Грегорі, вона повернулася!

Міцні руки підхопили її на руки. Побачивши обличчя батька, легко всміхнулася та поклала голову йому на груди.

Здавалося, що вона тепер у безпеці, проте, залишившись на самоті, відчула, що сходить із розуму. Два дні вона не виходила з кімнати, відмовлялася від їжі, повторюючи, що їй лише потрібний відпочинок. Підвищена тривожність, безсоння, поганий апетит, пригніченість, відчуття власної меншовартості, апатія, замкнутість, агресія, неконтрольована активність магії вогню, галюцинації — це все вона переживала на самоті, боячись навіть із батьком поділитися своїми страхами. Грегорі неабияк був наполоханим станом доньки, тому звернувся за допомогою до Дарії та Себастьяна. Почувши від них історію про лже-Девіда, розлютився.

— Ми не впевнені, що той чоловік Девід! — розводив руками Себ.

Дарія, схиливши голову, мовчала. Вона також до кінця не вірила, проте в серці жевріла надія, сподівання та віра про те, що брат повернувся!

— Не впевнений? — гаркнув Грегорі. — Ти забрав мою доньку з поселення під конвоєм Конклаву, звинуватив її у страшних подіях, показав чоловіка, який нібито Девід, а тепер спокійно говориш, що не впевнений?

— Грегорі, я розумію ваш гнів! — скоса поглянувши на чоловіка, сказала Дарія. — Мама та Патрік повернулися з Шотландії, і сподіваюся, що лише вони можуть точно сказати, це наш Девід чи ні?

— Де зараз перебуває той… чоловік? — склав руки на грудях.

— Тімере прийняли його! — відповів Себастьян.

— Гм… тобто зграя прийняла його, як свого? — скривився.

— Так, — кивнула Дарія.

— Ох, лишенько, бідна моя дівчинка! — захитав головою Грегорі й, поглянувши на східці, які вели на другий поверх, повільно пішов до кімнати доньки.

Тим часом Кейра, чувши всю розмову, почувши батькові кроки, тихенько повернулася в кімнату та лягла на ліжко. Заплющила очі й вдала, що спить.

Грегорі тихо зайшов у кімнату та, присівши на край ліжка, легенько торкнувся її волосся.

— Моя мила доню, якби я міг, я б забрав твій біль та перевернув землю заради твого спокою та щастя, — прошепотів. — Я рідко тобі говорив, яка ти важлива для мене…

Грегорі схилив голову та тихо вийшов із кімнати. Кейра кілька секунд лежала в тиші, а потім, різко піднявшись зі словом «тату», озирнулася й, широко відкривши очі, ахнула.

— Ну, привіт, відьмо! — склавши руки на грудях, сказала… Вона. — Мені подобається твій образ! Думаю, можливо, після твоєї смерті залишити його собі!

— Ліліт?                 

— Так, це я, любонько! — розвела руками та покрутилася.

Кейра скривилася та, розвернувшись, жбурнула вогонь, але повз. На стіні залишився полум’яний слід, а демониця в її образі… щезнула! Тяжко дихаючи, схопилася за голову.

— Я зведу тебе з розуму, Кейро! — почувся голос.

— Кейро, що відбувається?! Відкрий двері! — почула голос батька.

Вона покрутила головою й побачила, як її кімната заповнюється туманом. Не маючи сили кричати, озирнулася та в кутку побачила себе. Накинувшись на демоницю, схопила її за волосся та з усієї сили почала бити. Ліліт, відштовхнувши Кейру, завдала удару ногою. Дівчина впала на підлогу й, застосувавши силу, жбурнула вогонь. Демониця, відбивши вогняну кулю, насіла зверху та, засміявшись в обличчя, промовила:

— Ти ведеш бій зі своєю тінню!

Кімната запалала. Кейра, вивільнивши руки, торкнулася її обличчя й застосувала поєднану магію води та вогню. Ліліт звила та, на її очах перетворившись на демона з чорними крилами та довгими кігтями, відкрила портал і жбурнула дівчину.

Грегорі, вибивши двері, забіг у кімнату та магією загасив вогонь.

— Боже, що тут відбулося? — зайшовши, ахнула Дарія та поглянула на Себастьяна.