Пролог

Дали завжди ставилися зверхньо до людей, хоч і прийшли у цей світ пізніше. Вони вірили, що їхні боги існували вже давно в інших вимірах, згадки про які, на жаль, були надто древні й туманні, щоб скласти повну картину.

Справжня історія їхньої раси почалася з прибуття великого змія Кайлура, що вирішив осіти в океані, дозволивши своїм потворним дітям нападати на материк. Дали називали цих істот лурами, люди ж знали їх як нечисть.
Згодом постав дракон Дальборг, що оповив материк щільним кільцем, і таким чином земля опинилась під його захистом. Із плоті Дальборга з'явились численні боги — уособлення чотирьох стихій. Їхні діти — дали, успадкували частинки божественної сили та швидко заселили цей світ, потіснивши людей. Вони ж бо онуки прадавнього бога. 
 Кайлур та Дальборг ворогували з давніх-давен, борючись за прекрасну наречену — богиню Селену. Та, перенісшись у далекий світ, вони заснули від утоми, і сон цей тривав уже не одне тисячоліття. Тим часом богиня Селена — втілення справедливості, терпляче відміряє час, слідкує за зміною пір року та небесних світил. Вона чекає пробудження прадавніх богів, що мусять зійтися в останній битві разом зі своїми дітьми. І тоді переможець отримає все: серце богині, океан і землю, в той час як переможений зникне назавжди разом зі своїми нащадками. А доти лури виповзали з океану, намагаючись дістатися материка, а дали гинули, боронячи власний край.
 І у всій цій величній історії не було місця ні людям, ні їхнім давнім богам.