Глава 1

КНИГА ДРУГА

Початок історії читайте в книзі "У владі мільярдера"

Юліан

Це крінж.

Іспанський сором.

Повний відстій.

Ще годину тому все було ідеально, а зараз…

Поява Жасміни стала неабиякою несподіванкою для мене.

Ні. Навіть не так. Не несподіванкою. Цілковитим шоком.

А вразив не її прихід в момент присутності Олі, а вбитий і сповнений зневіри погляд.

У мене все було розраховано і розплановано до останньої хвилини. Я хотів зробити їй сюрприз, а у підсумку отримав його сам. До того ж у подвійному розмірі. Одночасний візит обох дівчат до себе додому.

Зранку нічого не віщувало біди. П’ю подвійне еспресо, приймаю душ. Мозок трішки гальмує після зміни поясів і нічного перельоту. Але такий стан на довго не затримується. Один-два дні і я знову звикну до нашого часового поясу.

За останній рік поїздки до Канади почастішали і стали для мене звичними. Батьки мають бізнес в Оттаві і обов'язки керівника поклали на мене. Кожне відрядження закінчується вдалим контрактом, але на цей раз довелося помучитися та й ще піти на деякі поступки заради вередливого клієнта. Втрачати містера Джонса не хотілося. Зазвичай усі договори укладаються в центральному офісі Оттави, але на цей раз я поїхав до його рідного Саскатуну, бо старий пеньок вирішив відсидітися в себе вдома, бо бачте, погода не задалася. Довелось мчати в засніжений Саскатун. Тому й затримався на день довше. Ще й погодні умови не дали вилетіти наступного дня. Здійнялася хуртовина і пілот мусив перечекати негоду.

Владнавши усі бізнес-справи я повертаюсь додому. Замовляю ресторан і шикарний букет для Жасміни. Розумію, що скучив за цим біловолосим маленьким чудом. Для мене не притаманно відчуття туги за чимось чи за кимось. Аж тут така зміна. Згадую великі блакитні оченята і млоїть у ямці. Дуже дивно відчувати для себе нові почуття. Я взагалі поруч з нею сам на себе не схожий.

Стою на кухні і згадую смак млинців, які Жасміна так старанно смажила для мене. Перед очима стоїть її зосереджене і у той самий час миле й наївне личко. Губ мимоволі торкається усмішка. Підношу до рота чашку і роблю ковток кави. Малятко зрадіє моєму сюрпризу. Тільки дочекаюся кур'єра з букетом і помчу до неї. Уявляю, як вона зрадіє, коли побачить мене. Мені самому стає приємно на душі від уявлення нашої майбутньої зустрічі.

Але настрій стрімко змінюється і летить в прірву.

— Привіт, любчику!

Бо прийшла та, котру я не чекав. Ольга.

Розвертаюся і підіймаю у подиві брови.

— Ти що тут робиш? — в моєму голосі немає емоцій, тільки сухе питання.

— Сюрпри-и-из, — широко всміхається та йде до мене.

Треба змінити код доступу до квартири на замку. Щоб уникнути отаких от сюрпризів.

Відкладаю чашку з кавою на тумбу. Оля тим часом підходить і обвиває мене руками за шию, цілує в губи.

— Чого ти не обіймаєш мене? — питає з деякою претензією, яку ховає за грайливістю. — Хіба не скучив?

Її бездоганно зроблені як з картинки брови вигинаються дугою, а в карих очах стрибають бісики.

— Я не люблю сюрпризів, — забираю її руки з себе.

— Ти буваєш таким занудою, Юліана, — закочує нафарбовані очі і одразу ж дарує чарівну усмішку.

— Як твоя поїздка?

— Чудово.

— Коли ти вже мене візьмеш з собою до Канади? Я так хочу там побувати, — Оля бере чашку і кладе до кавомашини. Обирає режим, натискає кнопку старту. Поводить себе як вдома, хоча сама бувала тут дуже рідко.

— Послухай, у мене немає часу на каву, — зупиняю роботу кавомашини.

— Оу, мій котик хоче погратися? — в погляді Ольги з'являються бісики, а в інтонації — натяки на близькість. — Я готова, — каже пошепки і дивлячись мені в очі починає розстібати ґудзики на шубці.

З кімнати починає грати мій телефон. Залишаю Ольгу на кухні і йду до вітальні. 

— Слухаю, — відповідаю на незнайомий номер.

— Добрий день! Це кур'єр з квіткового. Я вже на місці. Як до вас дістатись?

— Зараз відчиню, — крокую до коридору і набираю комбінацію клавіш на панелі, щоб розблокувати вхідні двері. — Підіймайтесь ліфтом на останній поверх, — даю вказівку і закінчую розмову.

За хвилину з ліфта виходить юнак в кепці і в тонкій балоновій курточці. В руках тримає великий букет рожевих троянд. Поки рахую гроші він з цікавістю розглядає мою квартиру.

— Хтось сильно накосячив? — з іронією та широкою усмішкою на губах питає, але зустрічається з моїм суворим поглядом і вираз його обличчя враз змінюється на серйозний. Не люблю коли лізуть не у свої справи. Мовчки передаю йому гроші, розписуюся за доставку і забираю квіти.

Пацан зникає за дверима ліфта так само швидко, як тільки може.

Несу букет до вітальні і кладу його на стіл. Майже миттєво з'являється Ольга.

— Юліку! Яка краса! — плескає в долоні. — Це мені? Дякую!

— Ні, не тобі, — важко зітхаю і сідаю на диван. — Послухай, Олю…

— Нічого я не хочу слухати, — дріботить на високих підборах у мій бік і без зайвої скромності сідає мені на коліна. — Я скучила! Ну, любчику, ну поцілуй свою кицю, — муркоче Оля і гладить волосся. — Хіба ти не скучив? Я дууууже скучила.

— Як ти міг?

За спиною Ольги помічаю худорляву постать Жасміни.

Трясця! Не до кінця розумію, що відбувається і чи це взагалі насправді. Навіть в найстрашнішому кошмарі мені таке не могло наснитися. А тут я бачу все на власні очі.

— Жасміно?! — різко встаю, скидаючи з себе Олю. Йду до неї, але вона задкує.

— Не підходь до мене! — кричить. — Брехун! Ти… Ти… Зрадливий пес! — схлипує і тікає до ліфта.

Ольга кидає принизливий смішок. Але мені зараз не до неї.

— Жасміно, зажди! — рішуче крокую слідом. Вона викликає ліфт і він, як на зло, одразу відкриває двері. Дивлюся, як вона судомно натискає кнопку першого поверху.