У темній, просторій кімнаті
Стою, як не дивно, одна..
Вже не довірюсь лампаді,
Що світила колись із вікна..
Тут загубились у танці,
Двоє розбитих сердець..
У темній, просторій кімнаті
Давно стою ніби мрець..
Спомин про тебе пропалює душу,
Колись між груди гострим ножем..
І вже я не йду по холодних калюжах,
І ти але не йдеш - стоїш між людей!