Зів'яв вже давно букет твоїх квітів,
Який на прощання мені ти приніс..
Який ароматом вселяв мої мрії,
Та й ті вже давно полетіли униз!
Ми стояли немов німі обоє,
Лиш у руках тримала я букет..
І ти не знав, як не завдати болю
Не перейти дозволених всіх меж!
Я розуміла і без слів твоє прощання,
Та не наважилась піти..
Я ще плекала у собі кохання,
Яке ще мить тому плекав й ти..
Зів'яв вже давно букет твоїх квітів,
Який ніби спомин про наше життя..
Бережу я ще й досі ті мрії гранітні,
Бережу той букет, хоч він і зів'яв!