Тепер ця ніч здається мрією,
І тиша ця наповнена надій...
І кожен подих оповитий силою,
Моїх чекань й твоїх падінь!
І сенси всі незрозумілими здаються,
А перспективи - взагалі ніщо!
Лиш коли душі цим чуттям нап'ються,
Тоді їх оповиє шторм...
Й згадається прекрасна тиша,
Яку разом вони несли..
Згадається й поволі стихне,
Коли пройдуть крізь всі мости!