Так дивно, коли тебе вже ніщо не тримає..
Так дивно, коли ти кохала
І цього вже не має...
Ти не жила, а лише існувала..
Ночами ридала, його погляд шукала
В пітьмі до смеркання чекала дзвінка.
А потім нестерпне: "В чому ж моя вина?"
"Хіба не сильно я кохала?"
"Хіба мільйон разів не пробачала?"
А ти очима іншу все шукав
Хоча все ж ними трохи і мене кохав..
Та це лиш трохи, трохи. Як нічого!
Так дивно, що посмішка твоя пуста
Так дивно, що для нас уже й немає місця...
І дивно, що й без тебе ожила моя душа.
І без тебе посміхаюсь
І без тебе я живу..
І без тебе, я без тебе, хоч весь світ перекричу...
Все ж так дивно, що тебе я більше не люблю...
Все ж так дивно, але в цьому й плюс.