Давай забудемо про все це..
Давай це буде лиш брехня..
Давай залишимо минуле..
Забудемо про це життя..
Нехай минають дні, й години..
Нехай минають почуття...
І спогади вже не прилинуть..
Й до тебе не прилину я...
Ти ж так хотів цього..
Щоб все було, і ніби не було нічого..
Заполонити серце зміг моє..
Але щасливим не зробив нікого..
Скажи, невже і справді ти цього хотів?
Щоб страждала, я після твоїх слів?
Щоб плакала ночами?
Щоб тихо, від болі я кричала?
Щоб проклинала кожен день?
Коли у очі твої я закохалась..
Невже? Невже і справді ти такий?
Авжеж... Інакше і не може бути..
Ти був, і залишаєшся таким...
Який зможе, із легкістю забути..