Розділ 12

Іра

Усе було просто чудово оформлено. Принаймні для песиміста. Та я, як оптиміст, відчувала тут просто якийсь холод. Ніби попала на морозний льодовик. Аж мурашки по шкірі пройшлись.

- Каву, чай?

- Га? - спочатку не зрозуміла я, але потім додала: - Чай. З цукром.

Він нічого не відповів і зник за дверима якоїсь кімнати, яка також була у чорно-білому. Мені цікаво, хоча б якась кімната тут у іншого кольору чи ні?

Моя цікавість взяла верх наді мною і я рушила обшукувати інші кімнати.

Відкрила двері першої - вітальня. Тут якісь кремові аристократичні шпалери і кольори до них. Ти диви! Навіть сісти буде шкода, бо можна пошкодити або забруднити. У мого батька усе не настільки чепурне як тут. Мені навіть здалось, що я дивлюсь з розкритим ротом.

Наступною моєю ціллю була його спальня. Вона була у голубих тонах. Звісно, як для хлопчика зроблена. Навіть не дивно. Тут я затрималась на довше, ніж потрібно. Спочатку розглядала здалеку, а потім увійшла всередину. Переді мною була шафа, вбудована у стіну. Через два-три метри було ліжко. Решту я побачила, коли зайшла. Там була стіна з нагородами, а нижче книги. Книги про комп'ютери, про програмне забезпечення і тому подібне. Жодних романів. Дивно. У моїй домашній бібліотеці було багацько книг. Від класики і до сучасних. Просто любила забуватись у легеньких романах. Більше люблю їх читати, ніж сидіти в інтернеті. Розумію, хтось подумає, що там є багато чого робити, але для мене це трохи нудно. Звісно, у мене ще є книги про дизайн. Я їх купляла, коли вчилась на факультеті. На мою думку, у кожній, навіть у хлопочій, бібліотеці має бути хоча б один роман чи щось таке. Як би не хотілось, але я мусила вийти звідси. Мені стало просто затишно тут.

Далі я пройшла до ще однієї кімнати. На жаль, вона була чорно-біла.

Та я не помітила, що за мною слідкує чийсь погляд. Тільки коли саме закривала двері, то повернулась і побачила його. Від тримав руки на грудях. Його м'язи виділись краще з цим жестом, бо він був у футболці.

- Ой, а я тут цікавилась усім. Вибачте, що без вашого попередження, - я усміхнулась і зупинилась.

- Чай готовий. Проходь на кухню, - холодним голосом промовив він.

Я здригнулась від нього. Хлопець пішов вперед, а я за ним, розглядаючись.

І мені на думку прийшло поглянути на мій зовнішній вигляд.

- Скажи, а де в тебе ванна? - запитала я, а він мене провів таким поглядом, ніби я зробила щось найгірше, що можна тільки зробити.

- По коридору, а потім другі двері, - подарував мені холодний погляд хлопець

- А що за першими? - не зважала на нього я.

- Туалет, - відповів він мені, а на його обличчі не читалось жодної емоції. Оце людина.

Я пройшла задом у ванну, і коли включила вмикач, то переді мною постав червоний інтер'єр. Мої очі виглядали більшими, ніж будь-коли. Ого! Просто ого!Найяскравіша кімната. Класно. Особливо те, що білий контрастував з червоним. Просто неймовірна краса. Мене вона захопила. Я навіть забула про дзеркало.  Та потім згадала і поглянула туди.

На мене дивилась дівчина з рівними і досі чіткими стрілками, нафарбованими віями і червоними матовими губами. Губи мені завжди особливо подобались. Здавалось, підкреслювали мою зовнішність. Майка так і була добре зав'язана. Тепер виникло запитання, чому я не поїхала і не переодягнулась після роботи. І чому не поїхала на йогу. Правильно, бо дурна. Волосся рівними хвилями розмістилось на плечах. Пучок, на щастя, не зрушився, бо ж я його переробляла перед приїздом сюди. Усе було добре і я повернулась назад.

На кухні пахло свіжими булочками, які я не помітила спочатку. Цей запах пробирався у кожну ніздрю і не покидав бажання з'їсти одну за одною. І де він знайшов пекарню з цими ласощами? Треба буде запитати. Біля хлопця був ноутбук і чашка кави. Я сіла поруч і почала пити свій чай, який досить остив.

Я насолоджувалась своїм чаєм з лимоном і чудовою випічкою. Це були мої улюблені пончики з пудрою, а всередині з джемом. Такі смачні! Я готова пальці свої з'їсти. Мої очі якось випадково побачили Андрія. Ми сиділи мовчки. Його руки навіть не були біля солодощів. А шкода. Мені більше. Він там щось друкував і шукав.

- А що це ти робиш? - сама не зрозуміла, коли це зірвалось з моїх губ. Я почала вже подумки проклинати свій язик. Він меле усяку дурню і навіть не перестає зупинятись.

- Працюю, - задумливо промовив він, не відводячи очей від свого ноутбука.

Я продовжила насолоджуватись пончиком і навіть не помітила, коли він закінчився. З вихованості я взяла свою чашку і віднесла у раковину, щоб помити.

Потім я пересіла на стілець і засумувала. Хлопець не звертав на мене уваги, а я не хотіла себе розважати сама.

- Коли ми до них зателефонуємо? Мені ще треба сьогодні йогою зайнятись, - почала нити я, хоча пройшло лише кілька хвилин.

- Вибач, але я маю ще досить роботи. Якщо тобі аж так нудно, то можеш піти у мою кімнату. Напевне, ти після довгого дня, зайнятого салонами краси, шопінгом, чи чимось у тому стилі, то можеш піти і прилягти, - нарешті він поглянув на мене і я побачила там усе презирство світу.

- На жаль, мушу розуміти ваші думки щодо таких, як я. У мене робота у домі моди мого батька. І я реально вичавила з себе усі соки сьогодні, щоб намалювати одну сукню. І взагалі, чому я це усе тобі розповідаю? Я пішла, - я встала і пройшла до дверей і повернулась до його скромної персони з усмішкою.- Мене проводжати не треба, дорогу я знаю.

Його погляд обпік мене перезрінням і я зрозуміла, що вряди-годи ляпнула дурничку, тому повернула голову і  пішла до кімнати.

Усе було доволі зручним і приємним. Я скинула свої чобітки і вмостилась на ліжку. Спочатку думала, щоб полежати і переглянути новини у соцмережах, але приємне ліжечко притягнуло у свій полон і я почала насолоджуватись його затишком.

Сама не зрозуміла, коли поринула у чарівну країну снів.

Андрій

Коли я покінчив з роботою, то побачив ту ненормальну у себе на ліжку. Вона розклалась на ціле ліжко і геть не соромилась цього. Інша не хотіла б навіть лягати сюди, а ця вже присвоїла його собі. Ох, що ж вона за дівчина?!Мені нічого не залишилось, як сісти на край ліжка. Саме тоді, коли я вмостився, мій телефон задзвонив. На екрані висвітилось ім'я друга.