У промінні миттєвостей світлих

Нехай краса породжує красу.

Хай править світом Світло і Любов.

Хай промінь сонця зранку п'є росу

І мирне небо нам ясніє знов.

                        Листопад 2025

Для когось в Рим біжать усі дороги,

Мене в Орлівку всі вони ведуть,

Де забуваються невдачі і тривоги

І непомітно дні за днями йдуть.

Де, як колись, з доріг далеких

Веде до дому Соболівський шлях,

Громівські груші падають додолу,

Шепоче стигле жито на полях.

Дріма півострів, Ялтою омитий,

Замилувалось небо в глибині ставка.

Принишк спориш, росою вкритий

І визирають мальви із садка.

                            Липень 2006

На Орлику зійду під вечір,

Де потяг зупинився на хвилину.

Впаде легкою ношею на плечі

Проміння, проводжаючи погожу днину.

Нарву косариків й ромашок в полі

І оминувши сіна стіг,

Дорогою попід тополі

Іду в село – початок всіх доріг.

                          Серпень 2007

Якби дощі уміли говорити,

Всі таємниці повідали б вони.

І про гріхи, добром прикриті,

Про гнів богів, і про пророчі сни,

І про домовленість між небом і землею,

Коли веселка барвами бринить.

І про осінній смуток над ріллею,

І про осяяну весняну мить.

Але дощі не вміють говорити.

В них інша місія – оновлювати світ.

Очистити, омити, напоїти,

Бажаючи землянам довгих літ.

                         Липень 2025

Ім’я моє Людмила.

З дитинства людям мила

Як вітру легкий подих,

Як хвиль  неспішний дотик.

Як росяний світанок,

Як чарівний серпанок.

Стихій одвічна сила

Моє ім’я Людмила.

                    Липень 2025

Розквітли флокси, вже екватор літа,

І липень зваблює малиновим вином,

Чарує ароматом матіоли й липи,

Ночей коротких лагідним крилом.

Нас липень намагається зігріти

От тільки радості в душі нема,

Бо зло ще не вдалось зломити

І світлом ще не здолана пітьма.

                           Липень 2025

Пролітає швидкоплинне літо,

Серпень ще дарує нам тепло,

Яскравіють у саду ще квіти,

Спека огортає ще село.

І не віриться, що скоро осінь

Пофарбує в золото ліси...

Ще ясніє неба тепла просинь.

Це ще літо, сповнене краси...

                         Серпень 2023

І з кожним роком літо все коротше,

А зими довші, як не дивно.

Вплітає осінь срібло в коси

Співаючи сумні  мотиви.

Та запізнілим пахне чебрецем

І зігріває сад не літня спека,

Грайливим вересень блукає вітерцем.

Ти не сумуй, ще до зими далеко.

                  Вересень 2025

А осінь у селі, не та що в місті,

Відтінків більше кольорів.

В яскравому калиновім намисті

В зажурі верб і жовтих яворів.

                   Жовтень 2025 

     Безводні ріки, втрачені джерела,

    Як біль землі, потріскана рілля,

    Де луг радів, верба струнка зелена

    Купала в плесі ошатне гілля,

    Де ліс шумів дубів розкішних кроною

    І клени гілками торкалися небес

     Лиш чагарі, принишкли наполохано

    З слідами від сталевих гострих лез.

     Пустелі подих все сильнішає

    Приглушує безмовний крик про каяття.

    Відтінками вкривається темнішими

    Прогрес і все людське земне буття.

                            Вересень 2024

Над Білим яром прописалась осінь,

Спустилась стежкою на Беркову леваду,

Блукає Шляхом, жовте листя зносить,

Кружля над полем з вітром й листопадом.

Примхлива осінь грає нам акорди

На струнах вітру – тенором і басом

І пропливає тихо, ледь помітно

В дуеті з швидкоплинним часом.

                                      Листопад  2025

Знову вибухи серед ночі.

Кінця краю немає злобі.

Хто розкаже, чого воно хоче,

Оте зло, в людській подобі?

Знов Ладижин горить на світанку,

Знову темно і страшно і боляче…

Скільки днів ще до мирного ранку?

І ночей тривожних скільки ще?

Скоро вітер   напрям  змінить,

Що посіяли , те й пожнете.

Всесвіт правду і кривду оцінить.

Не питайте: «За чьто вам ето?».

                            Листопад 2025

Я з тієї країни, де не було Різдва,

Де словам було тісно в неволі.

У дурмані імперських ілюзій добра

Лиш в’язниці й знамена червоні.

Знову падає сніг, знову світла нема.

Ніч пронизує гучно тривога.

Із  тієї країни, де царює пітьма

Знову дрон прокладає дорогу.

Рветься люто, безглуздо  вперед

Лицемірства і підлості зграя.

Спалах! Падає збитий над полем шахед

І в уламках зло догоряє.

                    Лютий  2026