Розділ 7.

— Вона чиста! — констатувала цілителька після десяти хвилин фізичного й магічного огляду. — Жодних зовнішніх чи внутрішніх серйозних пошкоджень не виявила. Енергетичне ядро ціле й не має жодних аномалій. На ментальному рівні теж усе добре. З фізичних травм лише старі шрами та свіжі синці. Єдине, що можу прописати, — це відпочинок. Тобі потрібно добряче виспатися, Корнеліє, а ще нормально харчуватися й пити багато води. Твоє виснаження настільки очевидне, що для констатування цього факту й цілитель не потрібен.

— А як щодо проклять, отрут, магічних паразитів? — напружено поцікавився Даміан, наблизившись до канапки, на якій лежала принцеса.

— Тебе бентежить той голос? — здогадалася вона. — Я його більше не чула.

— Те, що ти його не чула, ще не означає, що він зник назавжди, — завважив чоловік резонно.

— Про який голос іде мова? — нахмурила Сінтія тонкі акуратні брови.

— Корнелія з моменту ініціації чує у своїй голові голос, який досі вважала голосом свого дракона.

— Але ж друга іпостась не може говорити! — здивовано повторила цілителька те, що вже раніше Її Високість чула від імператора. Жінка перевела вражено-розгублений погляд на свою пацієнтку, трохи помовчала, а тоді з упевненістю заявила: — Що б це не було, мій дар його не бачить. Це не хвороба, не прокляття, не паразит, не ментальне втручання абощо. Власне… я й гадки не маю, що то за голос може бути.

— Ясно, — не надто задоволено проказав Даміан, а тоді проникливо попросив: — Нехай це поки залишиться між нами. Доки не з’ясуємо, що це може бути, буде краще, якщо ця особливість Корнелії залишалася в таємниці.

Жінка кивнула.

— Можеш на мене покластися.

— Знаю, — всміхнувся дракон невесело. — Дякую!

— Слова… — почала насмішкувато жінка.

— …до кишені не покладеш, — закінчив за неї чоловік, а тоді пирхнув: — Попрошу Архана, коли той отямиться, щоб заніс пляшку твого улюбленого ельфійського.

— Агов! — лице жінки скривилося, як після шматка лимона. — А сам чому цього не зробиш?

— Сама знаєш: з любові до шкідливості, — нахабно зізнався Даміан і підхопив руку Корнелії, коли дівчина з ним порівнялася, — а ще через бажання потішити друга, після того жаху, який він пережив. Ти вже подбай, щоб він покинув твій кабінет справді втішеним…

У Даміана полетіла подушка. Її він вчасно перехопив вільною рукою, а от невеличкий зелений м’ячик, що пішов слідом, зловити не встиг. Той влучно поцілив чоловікові просто в груди, вибивши з легень повітря.

— Ти ж усвідомлюєш, що скоїла щойно замах на життя свого імператора! — блиснув очима з напускною ворожістю скривджений.

— Мій імператор — козел, якому б я з задоволенням гарненько врізала.

Корнелія вкотре вражено видихнула. Щось їй підказувало, що за подібні висловлювання когось іншого Даміан уже б давно прикінчив.

— Твій імператор просто дбає про твоє щастя.

— Я б сказала, що ти дієш не в моїх інтересах, — не погодилась із ним Сінтія, стиснувши пухкі червоні вуста в тонку лінію.

— Я дію якраз у твоїх інтересах, — із натиском повторив дракон, — це тебе засліпила недоречна впертість, через яку страждаєш і ти, і Архан.

— Іди до біса! — визвірилася Сінтія.

— Уже тут, — скривився чоловік.

Між їхніми схрещеними поглядами мало блискавки не гуляли. Цілителька відвернулася перша. Нервово потягнулася до люльки.

— Гадаю, буде краще, якщо Даміана огляне інший цілитель, — невпевнено перервала Корнелія тишу, що ненадовго запанувала в кабінеті.

Густі чоловічі брови зметнулися доверху.

— Це зайве, — проказав із ніжною недбалістю.

— Він більш ніж у нормі, якщо може кпинити, як раніше, — пирхнула Сінтія.

— Я наполягаю, — з натиском проказала Еллі.

Настрій її, попри оптимістичний вердикт цілительки після огляду, гуляв десь окремо від душі. Дівчині хотілося якнайшвидше покінчити зі справами тут і піти деінде. Не тому, що в неї були якісь конкретні плани — направду вона й гадки не мала, чим займе себе опісля, — просто нова знайома, попри всю свою щирість і привітність, невимовно напружувала. Особливо манера її поведінки поруч із Даміаном. Ці їхні дружні стосунки геть не подобалися Її Високості, якимось дивом зачіпали за живе. І якби хтось спитав — вона б нізащо не визнала, що то були звичайні підступні ревнощі, які підійшли до горла важкістю й пекучим роздратуванням, що його дівчина старанно намагалася приховати. Не хотіла, щоб Даміан знав, що вона таки щось відчуває до нього, хоча була майже певна, що він усе ж знає. Про це красномовно говорив його пронизливий погляд над розтягнутими у вдоволеній усмішці вустами. Вираз його обличчя так і промовляв: «я читаю тебе, як розгорнуту книгу».

— Не варто йти до когось іншого, — зітхнула Сінтія, покинувши хмуритися, — я зроблю огляд швидше та якісніше за будь-якого іншого цілителя. Лягай, — кивнула на місце, де нещодавно лежала Корнелія.
Даміан слухняно ліг, спрямувавши погляд кудись у стелю. Руки цілительки завмерли над його грудною клітиною й засвітилися теплим білим сяйвом, як це було раніше з Еллі. У межах сонячного сплетіння Даміана зародилися й розійшлися в різні сторони дві тонкі енергетичні хвилі того ж кольору. Це повторилося ще кілька разів, а тоді світло померкло. Руки цілительки опустилися. Вона поглянула через плече на Її Високість і всміхнулася дещо натягнуто.

— Як і ти, він сильно виснажений. Нічого страшного, вам обом просто потрібен відпочинок.

«Вона бреше!» — прокинувся невдоволений внутрішній голос.

Корнелія від неочікуваності сіпнулася: він застав її зненацька.

— Ти чого? — насторожено поцікавився Даміан, прийнявши сидяче положення.

— Сінтія збрехала. Чому? — напружено поцікавилась Корнелія.

— Я не…

— Скажеш неправду знову — навряд чи між нами складуться хороші стосунки в майбутньому, — попередила серйозно дівчина. — І навряд чи ти залишишся тут у ролі цілителя. Якщо мені судилося правити цією імперією разом із моїм кхаалом… — Даміан прокашлявся, щасливий чути цей титул із уст своєї впертої кхаалі, — я не терпітиму брехунів і невірних.