Розділ 15 Розмова

— Спрацювало, — Северин підійшов до безпам’ятної принцеси і зняв з її шиї рубіновий кулон. Це ж треба, пастка спрацювала. А він сам собі не вірив, коли вмовляв короля і Родія погодитися. От русалку і просити не треба було. Власне те, що вона погодилася постійно носити на шиї кулон-пастку, і додало Северину впевненості — йому не здалося, відьма дійсно полює за своїм тілом.

— Що з Геленою? — Деян відштовхнув Северина з дороги, і підхопив кохану дружину на руки. Принц хоч і не повірив у розповідь про те, що за його дружиною полює лісова відьма, але після балу він з коханої очей не спускав.

— Її високість втратила свідомість, — відповів Северин, уважно розглядаючи здобич. Там, в центрі рубінової пастки, сиділа душа лісової відьми. Цінне придбання.  Він знає, як її використати.

— Сподіваюсь, ваша вигадка їй не зашкодила?

— Ні, ваша високосте. Ваша дружина перехвилювалася і їй забракло дихання. Цій панянці теж, — Родій відповів замість Северина.

Королівський маг дав відповідь, розраховану в першу чергу на фрейлін, що охали і ахали від хвилювання, але при цьому уважно ловили кожне слово.

Родій дав знак слугам, і браві  хлопці підхопили жертву лісової відьми і вже зібралися нести її геть, коли їх спинив вимогливий окрик:

— Стійте! — Симеон мало не біг до альтанки, що геть не гідно коронованої особи. — Що тут коїться? Негайно облиште панну. Родій, я вимагаю пояснень!

Старшого принца про можливу загрозу від лісового поріддя не попередили.

— Я їх вам з радістю надам, ваша високосте. Але дозвольте спершу віднести … панночку в безпечне місце. Вона побуде деякий час під моїм наглядом. Це необхідно для її здоров’я.

— Гаразд, але хочу знати, що тут сталося!

— Як накажете, ваша високосте. Не будемо затримуватися. Панянки, лишайтесь здорові.

— Але що сталося з її високістю?

— Хто ця дівчина?

—З її високістю все добре, — королівський маг обвів фрейлін принцеси важким поглядом. — Принцеса Гела втратила свідомість. Ця дівчина теж. Тепер же припиніть цей галас і дайте нам пройти.

Принцесу віднесли до  її покоїв, а незнайомку, від якої ні на крок не відходив принц Симеон, Родій звелів віднести до своєї вітальні. Дівчину поклали на софу, і обидва мага схилися над нею, з цікавістю спостерігаючи, як душа дівчини відновлює свої права на тіло.

— Не кожного дня випадає нагода вигнати паразита.

— Згоден з вами, учителю.

— Про що мова? — нахмурився Симеон, насторожено спостерігаючи за магами. Родія він знав, як вірного слугу свого батька, а от Северин викликав підозру. Що цей напівжебрак забув в королівському палаці і чому Родій його так дружелюбно приймає? Тільки через те, що колись навчав?

Двері відчинилися, і увірвався Деян.

— Я хочу знати все, тож не смійте від мене нічого приховувати.

Це ж треба, навіть залишив свою дружину без нагляду.

—  Ваше високосте, я б ніколи не посмів щось утаїти від вас, — з поклоном відповів Родій. — І все ж прошу дозволити відкласти розповідь до того часу, як прийде ваш батько.

— Я вже тут, — в кімнату зайшов король Годомир. — Твої люди доповіли мені, що сталося. І зараз я не менше  Деяна хочу дізнатися всі деталі. Я так розумію, Симеон теж причетний до подій?

— Ця дівчина — та сама незнайомка, про яку я вам говорив, батьку.

— Он як? — король кинув замислений погляд на дівчину. — Тож все ще більш заплутано, ніж ми вважали, чи не так?

— І так і ні, ваша величносте, — відповів Родій. — Смію завірити, що попри ваші підозри, ні на принца Деяна, ні на принца Симеона, ні на принцесу Гелену не було накладено жодних чар, які впливали б на їх волю і вчинки.

— Яке відношення ця дівчина має до ваших підозр, батьку? — напружено запитав Симеон, підходячи до софи і беручи свою прекрасну незнайомку за руку.

— Здається, тебе варто ще раз перевірити на сторонні впливи, — нахмурився король і звелів Родію: — Розповідай.

— Звісно, ваша величносте. Отже ми з моїм учнем оглянули принца  Деяна і ще раз підтвердили, що на ньому немає жодних чар. Щоб ви були спокійні, на балу Северин мав ненав’язливо перевірити принцесу. Все ж таки вона все життя провела в Пралісі, це не могло не лишити на ній свій відбиток.

— Ти надто упереджений, — невдоволено прокоментував його слова Деян.

— Продовжуй, — звелів король Годомир магу, і кинув невдоволений погляд на сина.

— То ж у нас не було жодних причин хвилюватися, аж до самого балу на честь вагітності її високості. Мій учень Северин зіткнувся з цією дівчиною і запідозрив у ній лісову відьму.

— Це неможливо, — тут же заперечив Симеон, — мій амулет відреагував би на небезпеку.

Король кинув на старшого сина ще більш незадоволений погляд.

— Щоб перевірити, чи дійсно в палац пробралося лісове поріддя, ми до ранку влаштували кілька пасток, але всі вони залишилися порожніми, — продовжив Родій.