Розділ 14. Сад

Гела ненавиділа чистити овочі, але вибору не було. Їй видали відро цибулі, і довелося, давлячись сльозами, знімати хрусткі лусочки під надокучливе щебетання Горицвіт у власній голові.

— Я двічі танцювала з Симеоном! Уявляєш, пані привид? Двічі! А потім ми гуляли по саду. І він поцілував мені руку, наче я заможна пані. Все було навіть краще, ніж я собі уявляла. Він такий добрий. Такий гарний. Такий уважний. Такий турботливий…

Гела радощів Горицвіт не поділяла.

Русалка мало того, що вкрала тіло, так ще й завагітніла! Про що і оголосили на балу. І що тепер робить? От поверне вона собі тіло, а воно уже геть інше, змінене, зіпсоване, ще й з дитиною усередині! Гела здригнулася від жаху і огиди. Що може бути гіршим, ніж завагітніти проти власної волі? Але тіло повернути треба, хай навіть і в такому  стані.

Ще й ця дрібнота, Гортензія, щоб її кочергою стукнуло і вітром розвіяло, захопила владу над тілом і робила, що хотіла! Дурне дівчисько весь вечір витратило на самозакоханого принца, замість того, щоб хоча б підійти до принцеси-самозванки.

Всі спроби відтіснити господарку тіла від керування розбивалися об силу її емоцій. Кохання укріпило слабку волю дівчиська, і щастя, що вона була надто недосвідчена, щоб скористатися цим і назавжди вигнати «пані привид» із власного тіла.

Якби не несподівана поява нахабного мага, то невідомо, чи вдалося б відтіснити дівчисько знову на край свідомості. Северин так дивився на неї, що Гелі на мить здалося, що він її упізнав. Навряд, чи це так, адже тоді, в Пралісі, вони бачилися лише кілька хвилин. Тай під час зустрічі у дзеркалі маг відчув її присутність, але не побачив, у цьому Гела була певна. Отже, не міг він впізнати її в новому тілі.

На щастя, несподівана увага мага налякала Горицвіт, і це дозволило Гелі повернути контроль над тілом.

— Пані привид, Симеон питав, чи я при дворі і чи зможе він мене побачити. Питав, чи запрошена я на полювання, яке король Руфус влаштовує післязавтра. А я не знала, що відповісти. Пані привид, я зможу ще раз побачитися з принцом? Адже у нас є ще дві сукні від феї.

— Так, Горицвіт, ти з ним ще зустрінешся, – відмахнулася від дівчини Гела, намагаючись придумати, як підібратися до русалки. Дістати самозванку виявилося складніше, ніж вона думала.

Русалка скрізь ходила в оточенні дюжини фрейлін, ніколи не залишаючись на самоті. Навіть під час відвідування нужника дві придворні дами тримали її пишні спідниці.

— Симеон сказав, що я дуже гарна. Він так дивився на мене, наче я йому сподобалася. Пані привид, як думаєте, це можливо?

— Ти дійсно дуже вродлива…

Гела тяжко зітхнула.  Головне зараз – не зірватися на дурне дівчисько. Якщо Горицвіт здогадається, що в неї достатньо сил, щоб позбутися «пані привид», то зможе витурити її зі свого тіла. І де тоді шукати нове?

— Він тримав мене за руку. А потім ми танцювали в саду. Музику з залу було ледь чути, нам світили зорі і садові ліхтарі…

Гела зціпила зуби. Очі сльозяться від клятої цибулі, самозванка постійно під охороною, Зимний може в будь-який момент прокинутися і прикликати її назад на службу, і страшно уявити, яке покарання він вигадає за спробу втечі — а вона нічого не може зробити! Вимушена сидіти, плакати над цибулею і слухати це дурне закохане дівчисько!

— Її високість наказала накрити стіл до чаю в саду, – на кухню влетіла одна із фрейлін, панна Ружа. — Чи готові солодкі булочки? А тістечка з малиною? Принцеса чекає в альтанці коло Лілейного озера.

— Гортензія, ти хочеш сьогодні побачити свого принца? ­­— Гела не стримала криву посмішку.

— Так, звісно хочу, пані привид.

— Пора використати другу сукню, — вона покинула недочищену цибулю і вислизнула з кухні. Звісно, зручніше і безпечніше було б зробити все без свідків, але чекати слушної нагоди Гела втомилася. Життя в тілі молодшої покоївки виявилося надто складним, щоб терпіти його невизначений термін. Краще ризикнути, тоді навіть в найгіршому випадку до чищення цибулі вона вже не повернеться. — Не заважай мені, і зможеш сьогодні пофліртувати зі своїм Симеоном.

— Дякую, пані привид!

— Тихіше.

Єдине місце, де самозванка бувала у відносній самотності — королівський парк. Звісно, служницю в брудному одязі туди не пропустять, а от гарно вбрану панну спинити не посміють. Раптом це нова фрейлін поспішає з дорученням від її високості?

Цього разу з горішка випала блідо-зелена сукня, до якої йшли шкіряні черевички та капелюшок з широкими крисами, які заважали роздивитися обличчя.

— Пані привид, чому ми йдемо в сад? Думаєте, Северин зараз там?

— Мені потрібно поговорити з принцесою. Після розмови з нею підемо до твого принца, тож просто почекай і не заважай мені.

— Як скажете, пані привид.

Їй пощастило. Самозванка стояла за крок від води. Один крок — і вона може торкнутися кінчиком туфельки тихого плеса садового озера. Здалося, чи русалка дійсно з сумом дивилася на воду, що колись була їй домом?

Різьблена альтанка ховалася в листі плюща кроків за п’ятдесят від озера. Фрейліни вже накрили стіл і терпляче чекали, доки принцеса зволить до них повернутися.